ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2006 р. | Справа № 1/122-2490 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Левандовського Ю.Я.
За участю секретаря судового засідання Охотницької Н.В.
Розглянув справу
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго”, м. Тернопіль, вул.Енергетична,2
До Відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул.Білецька,1
За участю представників сторін:
позивача: Чорняк М.П.
відповідача: Ткач І.Я
Суть справи: Відкрите акціонерне товариство „Тернопільобленерго”, м.Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції №0001002304/0/32640 від 31.05.2006 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зроблено ряд безпідставних висновків, за результатами яких прийнято незаконне рішення.
Представник відповідача в судовому засіданні та у запереченнях на адміністративний позов від 27 липня 2006 року проти позову заперечує, посилаючись на те, що результатами проведеної податкової перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725 відсутні будь-які оподатковувані господарські операції між позивачем та підприємцем Горшковим О.Б.
Щодо донарахувань податку на прибуток відповідач зазначає, що порядок, ставки, пільги та механізм звільнення від сплати податку на прибуток визначений спеціальним Законом №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” слід визнати такими, що не заслуговують на увагу в контексті даного спору доводи платника податку про правомірність своїх дій по віднесенню сум ПДВ до валових витрат із обґрунтуванням Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки останнім регламентується порядок сплати саме податку на додану вартість.
В задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні 27 липня 2006 року було оголошено перерву у розгляді справи до 14 серпня 2006 року до 15 години 30 хвилин.
В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено належні їм права і обов’язки, передбачені ст. 49,51,59 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне:
Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією 31.05.2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення 0001002304/0/32640, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 62620 грн. в т.ч. 51110 грн. основного платежу та 11510 грн. штрафних санкцій. Оскаржуване повідомлення рішення від 31.05.2006 року винесене за наслідками розгляду акту комплексної планової документальної перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725, яка проводилась з 22.03.2006р. по 26.05.2006р. з питань дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ „Тернопільобленерго” за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. До матеріалів справи долучена копія акту перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725.
Після отримання акту перевірки Тернопільської ОДПІ ВАТ „Тернопільобленерго” надало відповідачу свої заперечення стосовно висновків перевіряючих, на які було отримано відповідь від 31.05.2006р. №32109/23-420 про те, що комісією з питань розгляду заперечень відповідача встановлено, що порушень у висвітленні фактів, які заперечуються товариством, не допущено.
Щодо мотивів, зазначених в акті перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725, то суд вважає їх помилковими, виходячи з наступного:
Протягом лютого-травня 2005 року ВАТ „Тернопільобленерго” придбало для використання у власній господарській діяльності ряд товарів на загальну суму 27 079,56 грн. в т.ч. ПДВ - 4513,26 грн.. Копії платіжних доручень ВАТ „Тернопільобленерго” №1924 від 18.02.05 р., №2151 від 01.03.05 р., №2989 від 05.04.05 р., №3617 від 28.04.05 р., №3899 від 18.05.05 р. №3682 від 06.05.05 р., які свідчать про сплату коштів за товарно-матеріальні цінності, накладних №21 від 21.02.05 р., №22 від 02.03.05 р., №23 від 15.04.05 р., №41 від 29.04.05 р., №50 від 16.05.05 р., №51 від 25.05.05 р., наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до вказаних на с.4 акту ліцензій ВАТ “Тернопільобленерго” здійснює підприємницьку діяльність з постачання та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.1. ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 ст.5 цього ж Закону.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” забороняє включати до складу валових витрати, не пов'язані з веденням господарської діяльності, перелік яких наданий у п.5.3.1 ст.5 цього Закону, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті);- придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 5.11. ст. 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
п. 5.3.9 Закону визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На підтвердження факту придбання у ПП Горшкова О.Б. товарно-матеріальних цінностей ВАТ „Тернопільобленерго” було надано перевіряючим платіжні документи про оплату коштів ПП Горшкову О.Б., накладні, які свідчать про отримання відповідних товарно-матеріальних цінностей, а також податкові накладні, виписані з дотриманням вимог п. 7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Копії податкових накладних №21 від 21.02.05 р., №22 від 02.03.05 р., №23 від 15.04.05 р., №41 від 29.04.05 р., №50 від 16.05.05 р., №51 від 25.05.05 р., виданих ПП Горшковим О.Б., а також свідоцтв про реєстрацію Горшкова О.Б. як суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 26.11.1996 р. та про реєстрацію його платником податку на додану вартість від 02.10.1997 р. також наявні в матеріалах справи.
Отже, твердження відповідача про те, що витрати, зроблені ВАТ „Тернопільобленерго”, не підтверджені належними документами, обов’язковими для ведення та зберігання за правилами податкового обліку, не відповідають дійсності, таким чином перевіряючим не правильно застосовано п. 5.3.9 Закону при підсумовуванні результатів перевірки, а від так відповідачем неправомірно прийняте оскаржуване рішення.
Згідно п.1.31. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Висновки перевіряючих про те, що ПП Горшков О.Б. не був власником переданого Товариству товару, є такими, що не підтвердженими жодними доказами, передбаченими чинним законодавством, оскільки згідно ст.328 право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема –із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи з викладеного, віднесення суми 22 566,30 грн. за отримані товарно-матеріальні цінності до складу валових витрат, а суми ПДВ 4 513,26 грн. –до складу податкового кредиту господарський суд вважає правомірними та обґрунтованими.
Щодо прийняття рішення про нарахування податку на прибуток на суму 9140 грн., в тому числі 7616,67 грн. основного платежу та 1523,33 грн. штрафних санкцій за включення до валових витрат суми податку на додану вартість в сумі 30466,66 грн., сплаченого при придбанні автомобілів, господарський суд вважає їх помилковими, виходячи з наступного:
Частиною 2 п.п. 7.4.2. ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів (підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та інших законодавчих актів України»).
Згідно п. 1.17 Закону ст. 1 „Про податок на додану вартість”, яка визначає терміни, поняття „корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації” розуміються у значенні, визначеному Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
П. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, при придбанні у 2005 році двох легкових автомобілів ВАТ ”Тернопільобленерго” правомірно зменшило суму валового доходу безпосередньо на суму ПДВ і не повинно враховувати її при розрахунку амортизаційних відрахувань. Валові витрати при цьому підлягають збільшенню, оскільки законодавчо передбачено сплачений при придбанні легкового автомобіля ПДВ відносити саме до складу валових витрат, а не на збільшення балансової вартості автомобіля.
Разом з тим, п.п. 4.4.1. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181) передбачає: „у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків».
За таких обставин прийнятті рішення про порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Тернопільською ОДПІ не було взято до уваги приписи Закону №2181, яким саме і регулюється порядок прийняття рішень контролюючими органами при вирішенні правозастосування у ситуаціях, що з точки зору різних Законів передбачають можливість платнику податку чинити по-різному.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку суб'єкта господарювання державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує притягнення платника податків до відповідальності , у встановленому порядку відповідачем не доведені, а відтак про скасування акта ненормативного характеру слід задовольнити.
За таких обставин суд вважає аргументи відповідача помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким , що підлягає визнанню частково нечинним.
Керуючись ст.ст.49-51,59,70,71,94,98,138,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати частково нечинним податкове повідомлення–рішення Тернопільської ОДПІ від 31.05.2006 р. № 0001002304 / 0 / 32640 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 17 181,85 грн., в т.ч. 13258,25 грн. основного платежу та 3923,60 грн. штрафних санкцій.
3. Стягнути з Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул.Білецька,1, код ЄДРПОУ 21131189 на користь Відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго”, м.Тернопіль, вул.Енергетична,2, і.к.00130725 3,40 гривень державного мита
Видати наказ.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі “18” серпня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Ю.Я. Левандовський