справа № 22-6831 головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Кадєтової О.В., Касьяна О.П.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва
на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Встановлений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком не може вважатись розрахунковою величиною для визначення розміру надбавки, право на яку має позивач. Розмір щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії позивачу як дитині війни визначався на підставі чинного законодавства, яким затверджувався державний бюджет у спірні періоди, постанов Кабінету Міністрів України, на який покладено забезпечення проведення політики в сфері соціального захисту. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум. Позивачем пропущено строк на звернення з позовом до адміністративного суду.
Розглянувши справу в порядку, визначеному ст. 304-1 ЦПК України, та в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону, в редакції, що діяла в спірний період, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року і 22.05.2008 року визнавались неконституційними зміни, які вносились при затвердженні державних бюджетів в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанов Кабінету Міністрів України, на що посилається апелянт.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що в якості розрахункової величини при визначенні державної соціальної допомоги необхідно виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, яка передбачена Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншим чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком не встановлений.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов’язань щодо визначення їх розміру.
Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта щодо безпідставного незастосування судом при вирішенні спору встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва наполягало на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Вважаючи, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з позовом, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 стало відомо про порушення свого права в жовтні 2008 року із засобів масової інформації.
Однак, погодитись з таким висновком неможливо, оскільки він не підтверджений будь-якими доказами і не відповідає обставинам справи.
Передбачена ст. 6 цього Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна допомога виплачувалась позивачу щомісячно, однак в розмірі меншому ніж встановлено цим Законом.
Виходячи з викладеного позивач мала знати про порушення своїх прав.
Незнання закону, в т. ч. ухвалених Конституційним Судом України рішень, якими визнавались неконституційними зміни, що вносились до зазначеного Закону, не може розцінюватись як поважна причина пропуску строку для захисту порушеного права.
Тому, колегія суддів змінює постанову суду першої інстанції в частині дати, з якої визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни та зобов’язано здійснити її нарахування, встановивши такою датою 19.10.2008 року.
Оскільки постанова змінюється, то апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2009 року змінити в частині періодів і дати, з якої визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано здійснити її нарахування, встановивши такою датою 19.10.2008 року.
В іншій частину вказану постанову залишити без змін.
Рішення є остаточним, набирає законної сили з моменту його проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
головуючий:
судді: