ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2006 р. | Справа № 1/121-2489 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Левандовського Ю.Я.
За участю секретаря судового засідання Охотницької Н.В.
Розглянув справу
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго”, м.Тернопіль, вул.Енергетична,2
До Відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул.Білецька,1
За участю представників сторін:
позивача: Чорняк М.П.
відповідача: Ткач І.Я
Суть справи: Відкрите акціонерне товариство „Тернопільобленерго”, м.Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції №0001012304/0/32638 від 31.05.2006 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального законодавства, а тому прийнято безпідставне рішення, що суперечить чинному законодавству.
Представник відповідача в судовому засіданні та у запереченнях на адміністративний позов на від 27 липня 2006 року проти позову заперечує, посилаючись на те, що результатами проведеної податкової перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725 встановлено заниження податку на додану вартість за перевірений період на суму податкового зобов’язання 40547 грн. та застосовано згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на суму 20273,5 грн. , а всього визначено до сплати 60820,50 грн.
Заниження податку на додану вартість виникло в т.ч. в результаті не включення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість суми коштів, що надійшли в якості плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, яку отримує енергопостачальна організація.
А також неправомірно віднесено до податкового кредиту операції із підприємцем Горшковим О.Б., які при проведенні перевірки встановлені: підприємець-контрагент позивача з квітня 2004 року не звітував про здійснення підприємницької діяльності, що доводить про відсутність господарських операцій, які б засвідчили перехід права власності на будь-які товари як до підприємця так і від останнього –власника до ВАТ „Тернопільобленерго”.
В задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні 27 липня 2006 року було оголошено перерву у розгляді справи до 14 серпня 2006 року до 15 години.
В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено належні їм права і обов’язки, передбачені ст. 49,51,59 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне:
Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією 31.05.2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001012304/0/32638, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 60820,5 грн. в т.ч. 40547 грн. основного платежу та 20273,5 грн. штрафних санкцій. Оскаржуване повідомлення рішення від 31.05.2006 року винесене за наслідками розгляду акту комплексної планової документальної перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725, яка проводилась з 22.03.2006р. по 26.05.2006р. з питань дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ „Тернопільобленерго” за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. До матеріалів справи долучена копія акту перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725.
Після отримання акту перевірки Тернопільської ОДПІ ВАТ „Тернопільобленерго” надало відповідачу свої заперечення стосовно висновків перевіряючих, на які було отримано відповідь від 31.05.2006р. №32109/23-420 про те, що комісією з питань розгляду заперечень відповідача встановлено, що порушень у висвітленні фактів, які заперечуються товариством, не допущено.
Щодо мотивів, зазначених в акті перевірки від 26.05.2006 року №11247/23-422/00130725, то суд вважає їх помилковими, виходячи з наступного:
Частина 5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” передбачає, що „споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини” (до внесення змін 23.06.2005 р. Законом України №2706-IV –п’ятикратну вартість).
В акті перевірки у розділі 3.1.5 „Податок на додану вартість” відповідачем зазначено, що за січень-грудень 2005 року позивачем не нараховано податкове зобов’язання на загальну суму 36 034 грн., яке повинно бути нарахованим у зв’язку з отриманням оплати від споживачів за понадлімітне споживання електроенергії на підставі відповідних укладених зі споживачами договорів та згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
При цьому в абзаці другому на с.21 акту від 26.05.2006 р. перевіряючими зазначено: „У випадках перевищення договірної величини потужності –п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності, вказано, що кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії або потужності за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %”.
Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 12 липня 2002 р. №330 затверджено „Податкове роз’яснення щодо застосування підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії”, чітко визначено правову природу п'ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, яка сплачується споживачами згідно ст.26 Закону України „Про електроенергетику” пункт перший податкового роз’яснення „1. Податковий облік фінансових санкцій у випадку споживання платниками податку на прибуток електричної енергії понад договірну величину”.
У вищевказаному роз’ясненні зазначено, що „суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії (крім населення) на користь енергопостачальників відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій”.
Державною податковою адміністрацією України зроблено висновок про те, що „суми таких штрафів, що сплачуються на користь енергопостачальника у зв'язку із правопорушеннями в електроенергетиці, не включаються до складу валових витрат споживача електричної енергії”.
Враховуючи зазначене, висновки перевіряючих при складанні акту, і рішення відповідача, який визнав такі суми, сплачені споживачами, не штрафною санкцією, а договірною вартістю, яка передається покупцем у зв’язку з компенсацією вартості товару, повністю суперечать висновкам, які було зроблено ДПА України відповідно до підпункту 4.4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 р. №494 „Про затвердження Порядку надання податкових роз'яснень”.
Таким чином, відповідач, який всупереч вищезазначеному, а також всупереч п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, в якому зазначається: „база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг)”.
Стаття 4 Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачає базою оподаткування суми, які сплачуються не у зв’язку з компенсацією вартості електроенергії як товару, а у зв’язку з порушенням договірних величин споживання електроенергії і за суттю своєю та законодавчим тлумаченням є штрафною санкцією, яка застосовується енергопостачальником при порушенні споживачем обумовлених з енергопостачальником обсягів споживання такого товару.
Щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих від приватного підприємця Горшкова О.Б. податкових накладних, виданих у зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, судом встановлено наступне.
Протягом лютого-травня 2005 року позивач придбав для використання у власній господарській діяльності ряд товарів на загальну суму 27 079,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 4513,26 грн.). Факт придбання підтверджений ВАТ „Тернопільобленерго” відповідними платіжними дорученнями про перерахування коштів ПП Горшкову О.Б., а також накладними, які підтверджують отримання товарів від продавця, а також податковими накладними, виписаними з дотриманням вимог п. 7.2 Закону України „Про податок на додану вартість”. Копіями платіжних доручень ВАТ „Тернопільобленерго” №1924 від 18.02.05 р., №2151 від 01.03.05 р., №2989 від 05.04.05 р., №3617 від 28.04.05 р., №3899 від 18.05.05 р. №3682 від 06.05.05 р., які свідчать про сплату коштів за товарно-матеріальні цінності, накладних №21 від 21.02.05 р., №22 від 02.03.05 р., №23 від 15.04.05 р., №41 від 29.04.05 р., №50 від 16.05.05 р., №51 від 25.05.05 р., які свідчать про отримання товарно-матеріальних цінностей, долученими до позовної заяви.
Стаття 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає порядок обчислення і сплати податку, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (п.п.7.5.1.): дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В акті зазначено, що ПП Горшковим О.Б. податкові накладні виписані з порушенням п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України „Про податок на додану вартість”. Таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки згідно абзацу першого п.п.7.2.3. податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”).
Копії відповідних податкових накладних №№ 21 - 23, 41, 50, 51, виданих ПП Горшковим О.Б., а також свідоцтв про реєстрацію Горшкова О.Б. суб’єктом підприємницької діяльності-фізичної особи від 26.11.1996 р. та про реєстрацію його платником податку на додану вартість від 02.10.1997 р. Наявні в матеріалах справи.
Таким чином, всі передбачені Законом України „Про податок на додану вартість” підстави для отримання податкових накладних та включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту у позивача були, чого не враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Крім цього, суд вважає, безпідставним посилання перевіряючих на порушення п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” а саме: „ПП Горшков виписував податкові накладні на операцію, яка не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачала перехід права власності”.
Операції з придбання у приватного підприємця Горшкова О.Б. товарно-матеріальних цінностей відповідають вимогам, які ставляться до операцій купівлі-продажу товарів Цивільним кодексом України. Відтак, товарно-матеріальні цінності, придбані у ПП Горшкова О.Б., були передані ним ВАТ „Тернопільобленерго” у власність, яке повністю сплатило вартість цих товарів, жодних претензій з цього приводу ні у продавця, ні в будь-яких інших осіб, які б заявляли про своє право власності на продані Горшковим О.Б. товарно-матеріальні цінності, до ВАТ „Тернопільобленерго” не надходили. Висновки викладені в акті про те, що ПП Горшков О.Б. не був власником переданого Товариству товару, є такими, що не підтвердженими належними доказами, передбаченими чинним законодавством, оскільки згідно ст.328 право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема –із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку суб'єкта господарювання державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує притягнення платника податків до відповідальності , у встановленому порядку відповідачем не доведені, а відтак про скасування акта ненормативного характеру слід задовольнити.
За таких обставин суд вважає аргументи відповідача помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким , що підлягає визнанню нечинним.
Керуючись ст.ст.49-51,59,70,71,94,98,138,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення–рішення Тернопільської ОДПІ від 31.05.2006 р. № 0001012304 / 0 / 32638.
3. Стягнути з Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул.Білецька,1, код ЄДРПОУ 21131189 на користь Відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго”, м.Тернопіль, вул.Енергетична,2, і.к.00130725 - 3,40 гривень державного мита.
Видати наказ.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі “18” серпня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Ю.Я. Левандовський