Справа № 22ц-3304/2010                              Головуючий у 1 інстанції –  

Категорія – цивільна                                     Кухта В.О.  

Доповідач – Бойко О.В.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                            

30 липня 2010 року                     м. Чернігів  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ   у складі:  

головуючого-судді:   БОЙКО О.В.  

суддів:               ЛАЗОРЕНКА М.І., РЕДЬКИ А.Г.  

при секретарі:  

  Пільгуй Н.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_6   на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області  від 11 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання кредитного договору недійсним та стягнення коштів,    

  В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2010 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати зазначене рішення суд, посилаючись на неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.  

Зокрема, зазначає, що судом не були взяті до уваги надані ним докази з приводу порушення відповідачем вимог п.2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, оскільки йому не була надана необхідна інформація про  вартість кредиту та не повідомлено про ризики валютних коливань, в зв’язку з чим він був позбавлений можливості зробити усвідомлений та компетентний вибір під час укладення кредитного договору.  

Вважає, що договір може бути визнаний недійсним також і в силу положень ст. 18 зазначеного закону у разі включення у договір умов, які є несправедливими, тобто наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. На думку апелянта, істотний дисбаланс правовідносин сторін оспорюваного ним кредитного договору полягає в тому, що його умови взагалі не містять обов’язків та відповідальність банку, а визначають лише відповідальність та обов’язки позичальника, що вказує на порушення зазначених норм Закону України „Про захист прав споживачів”.  

Вважає, що п. 2.6 Кредитного договору  щодо права банку змінювати розмір процентної ставки по кредиту на власний розсуд  суперечить вимогам ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, якою передбачено право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової  частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі.  Зазначає, що умови кредитного договору порушують його права та законні інтереси.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду 1 інстанції без змін.  

Судом встановлено, що 03 травня 2006 року ОСОБА_6 з ПАТ „Райффайзен банк „Аваль” уклав кредитний договір № 014/1024/40979, згідно якого отримав кошти в сумі 3000 доларів США строком на 36 місяців під 14% річних за користування коштами.  

Позивач просить визнати даний договір недійсним та стягнути з відповідача суму сплачених відсотків за користування кредитом, оскільки йому при укладенні договору не була надана повна інформація і він був позбавлений права усвідомленого вибору, також умови договору є несправедливими, порушено принцип рівності сторін договору.  

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів умисного введення його в оману при укладенні кредитного договору, з усіма умовами договору він мав можливість ознайомитись при його укладенні,  договір та графік погашення кредиту ним підписані, на протязі певного часу позивач частково виконував свої зобов”язання перед банком, а його доводи свідчать про те, що при укладенні договору він не розрахував свої фінансові можливості.  

З таким висновком суду 1 інстанції погоджується і апеляційний суд.  

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки в тексті апеляційної скарги фактично повторюється зміст позовної заяви, та суду не надано доказів, які б давали підстави для визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.215, 203 ЦК України, та зокрема невідповідності його вимогам Закону України „Про захист прав споживачів”.  

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,  

  У Х В А Л  И В :  

Апеляційну скаргу   ОСОБА_6   відхилити.  

  Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області  від 11 червня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.  

    Головуючий                                        Судді   :