Справа № 22ц-3132/2010 Головуючий у 1-й інстанції – Требух Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Шевченко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2010 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Бойко О.В.,
суддів: Шевченка В.М., Лазоренка М.І.,
при секретарі Пільгуй Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок надання послуг неналежної якості,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1000 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що судом не застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 25, 26, 27 Закону України „Про автомобільний транспорт” та ст.ст. 1, 4, 15, 17, 21, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”. Суд прийшов до хибного висновку щодо змісту договірних відносин між сторонами, що призвело до невірного вирішення спору по суті. Так позивачем було зазначено працівникам відповідача про несправність системи кондиціювання автомобіля, що виявлялося у надходженні до салону гарячого повітря, і зазначеними працівниками було прийнято рішення щодо необхідності заправлення системи кондиціонера фреоном, з метою ліквідації несправності у роботі транспортного засобу. Тому висновок суду що позивач не замовляв у відповідача послуг з ремонту та діагностики системи клімат-контролю, а лише замовив заправлення системи кондиціювання з додаванням мастила, є неправильним. Також судом невірно вирішено питання щодо судових витрат, оскільки факт використання адвокатом відповідача кількості робочих годин по наданню послуг не підтверджується жодними документальними доказами. Апелянт не погоджується із стягненням з нього на користь відповідача витрат на правову допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і судом встановлено, позивач на підтвердження своїх вимог по відшкодуванню йому збитків у зв”язку із неналежним виконанням відповідачем зобов”язань по технічному обслуговуванні належного йому автомобіля Ніссан Прімера – усунення причин несправності системи клімат- контролю, посилався на Заказ- наряд від 16 червня 2009 року.
Відповідно до Заказ-нарядку від 16.06.2009 року (ас.13) СПД ОСОБА_6 були виконані роботи по замовленню, а саме: заправка системи кондиціонування з додаванням масла на суму 348 грн., а також використані витратні матеріали та автозапчастини до замовлення: хладогент, масло для кондиціонування на загальну суму 81 грн. Позивач з наданими послугами погодився, їх оплатив, претензій щодо наданих послуг не мав, з умовами проведення обслуговування (ремонту) ознайомлений і надані послуги прийняв. про що засвідчив своїм підписом в графі „Замовник” та їх оплатою.
Позивачем відповідно до положень ч.1 ст.60 ЦПК не доведено, що за умовами договору, відповідач здійснював послуги щодо ремонту системи –контролю автомобіля позивача які були неналежної якості. Відповідач, як виконавець роботи за договором що оформлений Заказ-нарядом, надавав позивачу послугу, яка відповідала умовам договору і була ним замовлена, це заправлення системи кондиціонування з добавленням мастила, ніяких інших робіт з ремонту транспортного засобу позивача, відповідачем не надавалося.
Таким чином, виходячи із положень ст.10 Закону Про захист прав споживача, характеру відносин між споживачем та виконавцем, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про надання відповідачем послуг неналежної якості.
Апеляційний суд повністю погоджується із даним висновком суду першої інстанції.
Беручи до уваги обсяг часу і роботи, що вимагається для належного виконання доручення представником відповідача, ступінь складності правового питання що стосується доручення(ас39), апеляційний суд вважає що визначений судом розмір витрат на правову допомогу в 1000 грн. є розумно обґрунтованими за розміром. Тому ОСОБА_6, на користь якого ухвалено рішення, суд правомірно відповідно до положень ст.ст.84,88 ЦПК присудив із ОСОБА_5 понесені ним і документально підтверджені витрати на правову допомогу(ас.79,80). Посилання в апеляційній скарзі, про необґрунтованість судом, розподілу витрат на правову допомогу є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: