КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2007 № 05-5-18/8600
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
-позивача: Колток О.І. (дов .від 10.01.07 № 247),
-відповідача: нез’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 05-5-18/8600
за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новапак"
про стягнення 196 835,97 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк” (далі-позивач)звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новапак” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 196 835, 97 грн. заборгованості за Договором овердрафту від 08.11.05 № 75-11/05/4С.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.07 позовну заяву АКІБ “УкрСиббанк” повернуто без розгляду на підставі п.4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). Повернуто з бюджету державне мито у сумі 1968, 36 грн., перераховане платіжним дорученням від 14.03.07 № 0000254128.
Позивач, вважаючи дану ухвалу незаконною, посилаючись на порушення місцевим судом положень ст.ст. 63, 64 ГПК України, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу передати для розгляду до Господарського суду м. Києва.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (ухвали суду від 04.09.07) за № 776660.
Неявка представника відповідача в судове засідання, на думку колегії суддів, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для її розгляду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд послався на те, що доданий до позовної заяви платіжний документ від 14.03.07 № 0000254128 у рядку “призначення платежу” не містить напису із зазначенням назви платежу, коду бюджетної класифікації та символу звітності банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно п. 4 Порядку подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов’язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.02 № 301, із наступними змінами та доповненнями, платники податків, що перераховують платежі до бюджету, заповнюють поле “Призначення платежу” платіжного документа згідно з вимогами додатка 4.
Додатком № 4 до Порядку визначено, що в полі “Призначення платежу” у разі сплати бюджетного платежу в іноземній валюті обов’язково вказується код класифікації доходів бюджету бюджетної класифікації.
Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що код бюджетної класифікації вказується в полі “Призначення платежу” лише у випадку сплати державного мита в іноземній валюті. Аналогічних вимог щодо заповнення поля “Призначення платежу” у розрахункових документах з бюджетних платежів у національній грошовій одиниці цей Додаток не містить.
Аналогічною є практика Верховного Суду України (див., наприклад, постанову ВСУ від 10.02.04 у справі № 35/143-03).
До того ж згідно з п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15, при перерахуванні державного мита з рахунку платника на зворотному боці останнього примірника платіжного доручення робиться напис (помітка) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
До матеріалів позовної заяви Банком було додано платіжне доручення від 14.03.07 № 0000254128 із зазначенням у рядку “Призначення платежу”: державне мито за подання АКІБ “УкрСиббанк” до Господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення суми заборгованості з ТОВ “Новапак”, на зворотному боці якого вчинено відповідний напис про зарахування державного мита в розмірі 1968, 36 грн. в доход державного бюджету, як цього вимагає п.14 Інструкції.
Отже, Господарський суд м. Києва неправильно застосував положення п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, як підставу для повернення позовної заяви без розгляду.
Крім того, у разі сумніву щодо надходження державного мита до державного бюджету суд вправі був витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі, але не мав законних підстав для її повернення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” задовольнити.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.06.07 № 05-5-18/8600 скасувати.
Позовні матеріали передати на розгляд до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.09.07 (відправлено)