КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2007 № 3/279
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
-позивача: Павленко В.І. (дов. від 13.09.07 № 54),
Прохоренко К.А. (дов. від 11.12.06),
-відповідача: не з’явився,
-третьої особи 1: Бежевець А.М. (дов. від 07.06.07),
-третьої особи 2: Бежевець А.М. (дов. від 12.07.07 № 9/5-68),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.07.2007
у справі № 3/279
за позовом Виробничого торгово-побутового Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Індсервіс"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
треті особи, які не
заявляють самостійних
вимог на предмет спору,
на стороні відповідача
1. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут",
2. Міністерство освіти і науки України
про спонукання до укладення договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
Виробниче торгово-побутове Товариство з обмеженою відповідальністю “Сапсан-Індсервіс” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі-відповідач) про визнання за позивачем переважного права на укладання на новий строк договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, площею 441,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144-а, торгівельно-побутовий блок № 2, приміщення другого поверху: кімнати №№ 1, 2, 3, 4; с/в №№5, 6, 7, 8, 9, 10; кімнати №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, сходи ІІ; зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, площею 441,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144-а, торгівельно-побутовий блок № 2, приміщення другого поверху: кімнати №№ 1, 2, 3, 4; с/в №№5, 6, 7, 8, 9, 10; кімнати №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, сходи ІІ, строком на 10 років.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач порушив його переважне право, безпідставно відмовивши в укладенні договору оренди спірного нерухомого майна. Позивач вважає, що внаслідок належного виконання взятих на себе обов’язків орендаря протягом всього строку дії договору оренди нерухомого майна від 30.06.05 він на підставі ст.777 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. До того ж у відповіді на пропозицію позивача укласти договір оренди зазначеного вище нерухомого майна на новий строк (лист від 25.08.05) відповідачем не наведено жодної підстави, яка перешкоджає укладенню договору, що, на думку позивача, також свідчить про необґрунтоване порушення його переважного права.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 15.06.07, 03.07.07 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Міністерство освіти і науки України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.07 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на вимоги ст.ст. 9 та 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч. 3 ст. 179, ст. 285 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та абз. 1, 2 ч. 1 ст. 777 ЦК України. Суд дійшов висновку, що позивачем доведено його переважне право на укладення договору, а також дотримання ним процедури внесення пропозиції орендодавцеві щодо продовження дії договору оренди на новий строк.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку з неповним з’ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, а також у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду у зв’язку із порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального права, неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають істотне значення для справи, та відмовити позивачеві у позові повністю.
У доповненні до апеляційної скарги третя особа 1 додатково зазначила, що місцевим судом порушено вимоги ч.3 ст. 179 та ст. 291 ГК України, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 777 ЦК України. Також вона вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням вимог ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і без врахування положень роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
У відзиві на апеляційну скаргу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” (далі-третя особа 1) Міністерство освіти і науки України (далі-третя особа 2) повністю підтримало викладену в ній позицію, зазначивши, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги ст. 777 ЦК України, ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційні скарги позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем та третьою особою 1, вважаючи їх необґрунтованими, а вимоги скаржників такими, що не підлягають задоволенню. На думку позивача, рішення Господарського суду м. Києва прийнято у відповідності з процесуальними та матеріальними нормами права.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Неявка представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг по суті, оскільки, на думку колегії суддів, в матеріалах справи достатньо доказів для їх розгляду.
Заслухавши пояснення присутніх представників позивача, третіх осіб, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Протягом періоду з 1992 року по 2005 рік позивачем укладалися та переукладалися на новий термін договори оренди нерухомого майна державної власності, а саме приміщень розміщених за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144-а, торгівельно-побутовий блок № 2, приміщення другого поверху: кімнати №№ 1, 2, 3, 4; с/в №№5, 6, 7, 8, 9, 10; кімнати №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, сходи ІІ.
30.06.05 між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1891, що належить до державної власності (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі-майно), площею 441,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144-а, торгівельно-побутовий блок № 2, приміщення другого поверху: кімнати №№ 1, 2, 3, 4; с/в №№5, 6, 7, 8, 9, 10; кімнати №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, сходи ІІ, що знаходиться на балансі третьої особи 1.
Згідно з п.12.1 договору його укладено строком на два місяці, тобто він діє з 30.06.05 до 31.08.05 включно.
Відповідно до п. 12.9 договору його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Третя особа 1 (балансоутримувач) звернулася до відповідача з листом від 01.08.05 № 717/780, в якому заявила клопотання не подовжувати дію договору у зв’язку з наміром використовувати майно у власних потребах.
До закінчення терміну дії даного договору позивач звернувся до відповідача з листами від 26.07.05 № 20, від 27.07.05 №23, а до третьої особи 1 з листами від 26.07.05 № 18, від 27.07.05 № 21 з проханням продовжити дію договору.
Листом від 25.08.05 № 30-04/6239 відповідач повідомив позивача, що в зв’язку з закінченням 31.08.05 терміну дії договору оренди № 1891 від 30.06.05 та зверненням балансоутримувача від 01.08.05 № 717/780 він вважає цей договір припиненим з 31.08.05. Також відповідач просив позивача в найкоротший термін надати на адресу регіонального відділення акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди майна, підписаний з боку орендаря та погоджений балансоутримувачем.
Відповідно до ч. 3 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.
Міністерство освіти і науки України є уповноваженим органом, який здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до вимог Закону України “Про управління об’єктами державної власності”. До повноважень третьої особи 2 віднесено, зокрема, надання орендодавцям об’єктів державної власності згоди на оренду державного майна, організація контролю за використанням орендованого державного майна.
Листом від 11.10.05 № 1/11-5878 третя особа 2, вивчивши стан матеріально-технічної бази НТУ “КПІ”, визначивши, що цей навчальний заклад не має можливості передавати в оренду приміщення в будівлі по вул. Борщагівська, 144-а, оскільки вони необхідні для власних потреб, повідомила відповідача, що лист міністерства від 07.06.05 № 1/11-2892 про надання дозволу на передачу зазначених площ в оренду ВТП “Сапсан-Індсервіс” слід вважати не чинним.
До того ж, відповідно до прийнятого Фондом державного майна України спільно з Міністерством освіти і науки України порядку укладання договорів оренди нерухомого майна державних закладів освіти (від 10.10.05 № 10-16-15989) не можуть бути укладені договори оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансах державних закладів освіти, без врахування їх думки як балансоутримувачів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції, послався, зокрема, на ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 777 ЦК України та ст. 285 ГК України, відповідно до яких наймач (орендар), який належно виконував свої обов’язки, після закінчення терміну договору оренди має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. При цьому суд виходив з того, що позивачем доведено його переважне право на укладання договору, а також дотримання ним процедури внесення пропозиції орендодавцеві щодо продовження дії договору оренди на новий строк.
З огляду на зміст абз.2 п. 12 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 25.05.00 № 02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна” колегія суддів вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковими, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав або має наміри передати спірне майно в оренду іншій особі.
Колегією суддів також враховано зміст постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 06.02.07, якою було задоволено касаційну скаргу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” на постанову Вищого господарського суду України від 09.11.06 у справі № 2/221 за позовом Виробничого торгово-побутового Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапсан-Індсервіс” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, третя особа – Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” про зобов’язання продовжити дію договору оренди нерухомого майна від 30.06.05 № 1891, укладеного між Виробничим торгово-побутовим Товариством з обмеженою відповідальністю “Сапсан-Індсервіс” (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець).
За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права, та ґрунтується на неповно з’ясованих обставинах справи.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати підлягають перерозподілу.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.07 у справі № 3/279 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі № 3/279, резолютивну частину якого викласти в наступній редакції:
“У позові відмовити повністю.”.
Стягнути з Виробничого торгово-побутового Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапсан-Індсервіс” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 42,50 грн. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Стягнути з Виробничого торгово-побутового Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапсан-Індсервіс” на користь Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” 42, 50 грн. державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
21.09.07 (відправлено)