ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2010 р.   Справа № 1/47  

Господарський суд Івано-Франківської області  у складі судді  Соботник В.В.,

при секретарі судового засідання  Михайлевич А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу

за позовом:        Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" м.Київ, бул.Шевченка,18

та його Івано-Франківської філії  в особі Цеху телекомунікаційних послуг №7

(м.Калуш)  м.Калуш, вул.Л.Українки,19                            

до відповідача : Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення  заборгованості  в сумі  531грн.46коп., в тому числі

440грн.00коп. основного боргу, 18грн.27коп.  пені,  40грн.92коп.

інфляційних втрат та   14грн.30коп.   3%  річних.

За участі представників:З а участі представників:

Від позивача: Машталер Л.К. -юрисконсульт, (довіреність №13-3-2 від 28.12.09.)         

Від відповідача: не з"явився

 встановив: заявлена вимога про стягнення з відповідача коштів  в сумі  531грн.46коп., в тому числі 440грн.00коп. основного боргу, 18грн.27коп.  пені,  40грн.92коп. інфляційних втрат  та  14грн.30коп.   3%  річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав  в повному обсязі, подав  суду уточнений  розрахунок заборгованості, згідно якого просить стягнути з відповідача 440грн. основного боргу, 20грн.25коп.пені, 14грн.30коп. 3% річних та 39грн.28коп. інфляційних втрат.

За таких обставин, предметом спору є стягнення   коштів  в сумі   440грн. основного боргу, 20грн.25коп.пені, 14грн.30коп. 3% річних та 39грн.28коп. інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала суду  від 20.07.10р. відповідачем  одержана, про що свідчить підпис  у повідомленні про вручення поштового відправлення  №15927485 (а.с.34).

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд  прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

22.12.1999 року між  ВАТ "Укртелеком" в  особі Цеху  електрозв"язку №5 м.Калуш  та  фізичною особою-підприємцем  ОСОБА_1, було укладено договір №617 про надання послуг телефонного зв"язку.  Згідно умов   вказаного договору  позивач зобов"язувався надавати відповідачу послуги   електрозв"язку, а відповідач  зобов"язався своєчасно  оплачувати  надані послуги  в строки, передбачені договором.

Відповідно до п.3.5 договору та п.108 Правил надання та отримання  телекомунікаційних послуг   плата  за надані послуги  вноситься  абонентом у  10  денний строк після отримання рахунку, але не пізніше  20 числа  місяця, що настає  після повного розрахункового періоду.

Позивач належним чином виконав прийняті зобов’язання згідно Договору, однак всупереч умовам договору відповідач не провів оплати за послуги, що надавались, внаслідок чого у останнього  виникла заборгованість  за період з квітня 2009 року по вересень  2009 року на загальну суму 440 грн. 00 коп.

З метою врегулювання даного  спору  в досудовому порядку  на адресу відповідача   була направлена претензія  №4 від  03.02.2010 року (а.с.9) з вимогою  сплатити заборгованість.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надання відповідачем відповіді на заявлену позивачем претензію  та погашення існуючої заборгованості.

Отже, станом на 18.06.10 р. основний борг відповідача  складає 440грн.00 коп.  Наявність вказаної  заборгованості підтверджується матеріалами справи, розрахунком (а.с.10).

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Також згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526  Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно  до ст.33 ГПК України кожна сторона  повинна довести  ті обставини, на  які  вона  посилається   як   на  підставу   своїх   вимог і  заперечень. На час  розгляду справи відповідачем не подано суду доказів оплати суми боргу чи доказів у спростування вимог позивача.

За таких обставин, враховуючи наведене, матеріали справи, неподання відповідачем доказів виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті за послуги у встановлені договором строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 902 грн. 40 коп.  основного боргу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами  ч.1 ст.548 ЦК України передбачено, що  неустойка  може встановлюватись законом або  договором.

Пунктом 4.2.1 договору  сторони обумовили, що  при порушенні  термінів  оплати     за надані послуги,  відповідач  сплачує пеню за кожну добу прострочки, яка обчислюється  від вартості неоплачених послуг у розмірі  облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.         

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого  уточненого розрахунку (а.с.35,36)  відповідачу нараховано 20грн.25коп.пені, 14грн. 30коп. 3% річних та 39грн.28коп. інфляційних втрат.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за  Договором  №617 від 22.12.1999р.   відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 20грн.25коп.пені, 14грн. 30коп. 3% річних та 39грн.28коп. інфляційних втрат  та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.         

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті  державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ВИРІШИВ:

    позов задовольнити .

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Відкритого  акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг №7 (м.Калуш) Івано-Франківської філії, 77300, вул.Л.Українки,19, м.Калуш, Івано-Франківської області,  (код 01184835) - 440( чотириста  сорок) грн. основного боргу, 20         (двадцять)грн.25коп. пені, 39(тридцять дев"ять)грн.28коп. інфляційних втрат, 14 (чотирнадцять)грн. 30 коп. - 3 % річних, 102 (сто дві)грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили. ТЬ СПОРУ:  заявлена вимога про стягнення з відповідача         

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                Суддя                                                                          В.В.Соботник

  рішення підписане 03.08.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

________________    03.08.10