КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.09.2007                                                                                           № 23/179

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача: в судове засідання 12.09.2007р. не з’явились;

від відповідача:     Ковалевський А.В. – дов. б/н від 16.04.2007р.;

                                       Міщенко Є.А. – дов. №03/279 від 31.05.2007р.;

від третьої особи:  не з’явились;

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Всеукранський Акціонерний Банк "ВАБанк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2007

 у справі № 23/179  

 за позовом                               Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства Всеукранський Акціонерний Банк "ВАБанк"

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Глобус"

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсними меморіальних ордерів та стягнення 1237967,97 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними меморіальних ордерів Акціонерного товариства “ВАБанк” №1, №2, №3, №4 від 20.08.2004р. та стягнення з відповідача 1 237 967,97 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.  

У судовому засіданні 16.05.2007р. представник позивача усно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними меморіальні ордери Акціонерного товариства “ВАБанк” №1, №2, №3, №4 від 20.08.2004р., а також стягнути з відповідача 1 237 976,97 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.  

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти вимог позивача,  зазначаючи про їх безпідставність, недоведеність та необґрунтованість.  

Третя особа у судові засідання до Господарського суду міста Києва не з’являлась, своїх представників не направила, про причини неявки суд не повідомила, свою позицію у спору не визначила.

Справа розглядалась Господарським судом міста Києва за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. по справі №23/179 позов було задоволено, визнано недійсними меморіальні ордери Акціонерного товариства “ВАБанк” №1, №2, №3, №4 від 20.08.2004р. та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 237 976,97 грн. безпідставно списаних грошових коштів боргу, 12 464,77 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. по справі №23/179 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, як мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 22, 77 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 543, 556 Цивільного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2007р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.07.2007р.

16.07.20007р. від позивача до Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу №31.5/2/3379 від 13.07.2007р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.07.2007р. було оголошено перерву до 12.09.2007р., про що представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2007р., відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк розгляду справи №23/179 на один місяць.

У судових засіданнях представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. по справі №23/179, прийнявши нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. по справі №23/179 як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з  дотриманням норм матеріального права.

Представники третьої особи у судові засідання не з’явились, свою позицію щодо апеляційної скарги не визначили.

Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.08.2004р. на підставі наказу №8 про примусову сплату боргового зобов’язання у зв’язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус» своїх зобов’язань за кредитним договором №110 від 01.08.2003р., пунктом 4.5.2 якого передбачено право банку здійснити договірне списання заборгованості, керуючись ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також враховуючи, що згідно з договором поруки від 01.08.2003р., укладеним між Акціонерним товариством «ВАБанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус» та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства  «Спецтехноекспорт», ДП  «Спецтехноекспорт» є солідарним боржником по кредитному договору №110 від 01.08.2003р.

Меморіальними ордерами №1, №2, №3, №4 відповідач повідомив позивача про примусове списання з його рахунку грошових коштів в розмірі 1.237.976,97 грн., в якості погашення зобов’язань за договором поруки б/н від 01.08.2003р.

01.08.2003р. між відповідачем (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус» (позичальник) було укладено кредитний договір №110 (далі за текстом – Кредитний договір)

Згідно з умовами п.1.1 Кредитного договору, відповідач (банк) надав та Товариству  з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус» (позичальнику) кредит в сумі 1.150.000,00 грн. терміном до 01.12.2003р.

У відповідності до п.1.3 Кредитного договору, позичальник зобов’язався  забезпечити повне повернення кредиту банку, згідно умов даного договору, не пізніше 16 годин 01.12.2003р.

Сторонами по Кредитному договору були укладені додаткові угоди №1 від 01.12.2003р. та  №2 від 12.01.2004р. до нього, згідно з якими термін дії вказаного договору було продовжено на строк до 01.04.2004р.   

З матеріалів справи вбачається, що умовами Кредитного договору передбачено право банку примусово списувати з рахунку позичальника суму кредиту та відсотків за його користування у разі настання термінів платежів по погашенню кредиту та сплаті відсотків на підставі наказу про примусову сплату боргового зобов’язання згідно з нормативними документами Національного банку України (пп.4.5.2 п.4.5 Кредитного договору).       

Суд першої інстанції задовольнив позов в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до розділу 5 Постанови Правління Національного банку України №135 від 29.03.2001р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (далі за текстом – Інструкція), примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами України.

Примусове списання (стягнення) суми боргового зобов'язання за кредитним договором здійснюється банком на підставі відповідного наказу в разі несвоєчасного погашення позичальником, що є клієнтом цього банку, кредиту або відсотків за його користування. Наказ про примусову сплату боргового зобов'язання, який видає банк-кредитор, засвідчується підписом голови правління банку або інших службових осіб, які мають повноваження на такий підпис відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідальність за достовірність даних, зазначених у наказі, несе банк, який видав цей наказ.

Суд першої інстанції в оскаржуваному Рішенні зазначає, що на примусове списання суми боргового зобов’язання банк мав право лише з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус», яке є позичальником за кредитним договором №110 від 01.08.2003р. Тоді як посилання відповідача на договір поруки від 01.08.2003р., укладений між Акціонерним товариством «ВАБанк» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус» (боржник) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (поручитель), відповідно до умов якого поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором №110 від 01.08.2003р. в повному обсязі, а саме: погашення основної суми кредиту в сумі 1.150.000,00 грн. в терміни, зазначені в кредитному договорі; погашення відсотків згідно з умовами кредитного договору; інші виплати, що належать кредитору і такі, що випливають з кредитного договору (в т.ч. пені, штрафи, інші платежі) та примусове списання з поручителя боргового зобов’язання на виконання умов спірного кредитного договору, є безпідставним, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено примусове списання боргового зобов’язання за кредитним договором з поручителя на підставі договору поруки.

Окрім того, під договірним списанням слід розуміти (далі - договірне списання) - списання грошей, що банк здійснює згідно з дорученням його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному ними договорі (п. 4 розділу 1 Інструкції).

Фізичні та юридичні особи, які укладають між собою договори, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку (розділ 7 Інструкції).

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платників та стягувачів складають на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції зазначає про те, що у відповідача були відсутні підстави на договірне списання з позивача коштів, оскільки укладеним між Акціонерним товариством «ВАБанк» (банк) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» (клієнт) договором на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 13.12.2000р., умовами якого сторони передбачили, що банк відкриває клієнту додатковий поточний рахунок відповідно до інструкції Національного банку України «Про відкриття банкам рахунків у національній та іноземній валюті» та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, Акціонерному товариству «ВАБанк» не надано право списання в односторонньому порядку грошових коштів, а відповідної згоди або відповідного доручення Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» на списання з його рахунку коштів Акціонерному банку «ВАБанк» не надавалося.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач неправомірно списав з рахунку позивача грошові кошти в сумі 1 237 976,97 грн., без будь-якої на те правової підстави, тому меморіальні ордери №1, №2, №3, №4 Акціонерного товариства «ВАБанк» від 20.08.2004р. мають бути визнані недійсними, а з відповідача підлягає стягненню 1 237 976,97 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.  

Київський апеляційний господарський суд вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає про те, що відповідач не мав права на примусове списання грошових коштів з позивача.

Підпунктом 4.5.2 пункту 4.5 Кредитного договору передбачено, що банк має право примусово списувати з рахунку позичальника суму кредиту та відсотків за його користування у разі настання термінів платежів по погашенню кредиту та сплаті відсотків на підставі Наказу про примусову сплату боргового зобов'язання.

В п.4 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи сплату відсотків, витрат по стягненню боргу та інших збитків кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань боржника за Кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, банк мав право вимагати виконання обов'язку погасити заборгованість за кредитом, частково або в повному обсязі, як від поручителя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус» разом, так і від будь-кого з них окремо.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Згідно зі ст. 49 вказаного Закону, у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Листом №10/1-1218 від 15.04.2004р. відповідач (банк) повідомив позивача про існування заборгованості по кредитному договору №110 від 01.08.2003р. та необхідність її  погашення.

Статтею 541 Цивільного кодексу України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності зі ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 555 Цивільного кодексу України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Статтею 556 Цивільного кодексу України визначено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2004р. відповідач (банк) отримав від позивача (підприємства) лист №316/390 від 15.09.2004р. з проханням надіслати копії документів, які засвідчують право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Глобус». Листом №10/1-710-1 від 16.09.2004р. оригінали вказаних документів були надіслані відповідачем (банком) на адресу позивача (копія листа з відміткою про отримання наявна в матеріалах справи).

Вищевказані дії, вчинені Позивачем відносно права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус», свідчать про його згоду із обраним банком засобом сплати зобов'язання на момент реалізації Наказу та прийняттям переходу права вимоги зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус».

Виходячи з приписів ст. 556 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку про те, що передача документів, які засвідчують право вимоги, для кредитора означає припинення майнових прав відносно основного боржника та припинення майнових зобов'язань відносно поручителя, який виконав за боржника зобов'язання.

Таким чином, всі зобов'язання відповідача перед позивачем було припинено за згодою останнього шляхом передання позивачу прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма «Глобус».

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 06.07.2005р. між Відкритим акціонерним товариством “ВАБанк” (кредитор-1), Дочірнім підприємством державної компанії “Укрспецекспорт” – Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством “Спецтехноекспорт” (кредитор-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Твел-Україна” (кредитор-2) було укладено договір про порядок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус”.

В преамбулі вказаного договору, зокрема, зазначено про те, що у зв’язку з виникненням у Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус” заборгованості по кредитному договору №110 від 01.08.2003р., Відкрите акціонерне товариство “ВАБанк” було прийнято рішення щодо сплати боргового зобов’язання у розмірі 1 237 976,97 грн. за Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус” Дочірнім підприємством державної компанії “Укрспецекспорт” – Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством “Спецтехноекспорт”.

16.09.2004р., у зв’язку з виконанням Дочірнім підприємством державної компанії “Укрспецекспорт” – Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством “Спецтехноекспорт” грошового зобов’язання за Товариство з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус” по кредитному договору, Відкрите акціонерне товариство “ВАБанк” передало Дочірньому підприємству державної компанії “Укрспецекспорт” – Державному госпрозрахунковому зовнішньоторговельному підприємству “Спецтехноекспорт” документи, що підтверджують право вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус”).

 Дочірнє підприємство державної компанії “Укрспецекспорт” – Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство “Спецтехноекспорт” в порядку пред’явлення вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус” було частково погашено заборгованість у розмірі 428 130,13 грн., сума непогашеної заборгованості вказаного товариства по кредитному договору складає 809 846,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Твел-Україна” виявило бажання прийняти участь у вирішенні питання щодо погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус”.

Сторони досягли згоди про вчинення дій, проведення заходів, спрямованих на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова фірма “Глобус” по кредитному договору від 01.08.2003р. у розмірі 809 846,84 грн., а також іншої заборгованості, що може виникнути по кредитному договору після укладення даного Договору (п.1.1 договору).

Окрім того, сторони досягли згоди про те, що боргові зобов’язання боржника по кредитному договору у розмірі 809 846,84 грн. переходять до кредитора-3, який в свою чергу перераховує на поточний рахунок кредитора-2 першу частину грошових коштів у розмірі  404 923,42 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання даного Договору (п.1.2, п.1.3 договору).

Отже, зі змісту Договору від 06.07.2005р. вбачається, що позивач не тільки одержав право вимоги внаслідок сплати банку грошових коштів за наказом, погодившись таким чином з видачею Наказу та його реалізацією, але й розпорядився набутим правом вимоги, відступивши його на оплатній основі. Тобто, позивач виконав обов'язок поручителя і заперечень щодо засобу виконання у нього відсутні. До того ж, в тексті Договору від 06.07.2005р. зазначені відомості щодо часткового задоволення регресних вимог з боку боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус» на користь позивача (поручителя) в розмірі 428 130,13 грн.

Таким чином, подаючи позов про стягнення з відповідача 1 237 967,97 грн. позивач фактично вимагає повторного виконання зобов’язання відповідачем, тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими, документально не підтвердженими та задоволенню не підлягають.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 (із змінами та доповненнями).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

В ст. 1 вказаної Інструкції визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку.

В ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачені матеріально-правові способи захисту цивільних прав, так одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проте, меморіальні ордери по суті є перш за все розрахунковими документами, а не дією особи.

В ст. 20 Господарського кодексу України передбачено захист прав суб'єктів господарювання, зазначеною статтею однією з форм захисту передбачено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Враховуючи, що меморіальний ордер не є угодою, то його визнання недійсним не передбачено нормами Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки апеляційним судом визнано правомірними дії відповідача щодо списання з позивача грошових коштів у сумі 1 237 967,97 грн., то підстави для визнання недійсними меморіальних ордерів №1, №2, №3, №4 від 20.08.2004р. також відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених ним у позові.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті Рішення по справі №23/179 від 13.06.2007р. було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга Акціонерного товариства “ВАБанк” підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва по справі №23/179 від 13.06.2007р. – скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову повинно бути відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 12 464,77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладаються на позивача.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн. також покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ВАБанк” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва по справі №23/179 від 13.06.2007р. скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Дочірньому підприємству Державній компанії “Укрспецекспорт” Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства   “Спецтехноекспорт” відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства   “Спецтехноекспорт” (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 7, р/р №2600130012603/980, АТ “ВаБанк”, м. Київ, МФО 321637, код ЄДРПОУ 30019335) на користь Акціонерного товариства “ВАБанк” (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, к/р 32003176201 в управлінні НБУ по Києву та обл., МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842) 6 232,50 грн. (шість тисяч двісті тридцять дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №23/179 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді