РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2006 р. | Справа № 15/155-2573 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Дочірнього підприємства "Рідна марка", 04176, вул. Електриків, 29а, м. Київ
до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", 46010, вул. Поліська, 14, м. Тернопіль
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився.
відповідача: не з’явився.
Суть справи:
Дочірнє підприємство "Рідна марка", м. Київ звернулося у господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль про стягнення заборгованості по договору поставки товару № ТДТ від 30.07.2004р. в сумі 29 160,00 грн., з яких 25 567,97 грн. основного боргу, 1 427,64 грн. пені, 234,57 грн. річних та 1 929,82 грн. інфляційних нарахувань.
Позивач у судовому засіданні 09.08.2006р. та заяві № 01/07/РМЮ від 13.07.2006р. уточнив розмір позовних вимог, у зв’язку з тим, що до порушення провадження у справі відповідач сплатив 2000 грн. боргу за поставлений по договору № ТДТ від 30.07.2004р. товар, що підтверджено платіжними дорученнями: № 3654 від 18.04.2006р., № 1786 від 05.05.2006р., № 2135 від 26.05.2006р., а тому просить стягнути з ПП "Торговий дім Тернопіль" 26 696,71 грн. заборгованості, що становить 23 567,97 грн. основного боргу, 1907,71 грн. пені, 376,39 грн. річних, 481,28 грн. інфляційних нарахувань та 363,36 грн. збитків.
Розгляд справи, призначений вперше на 12.07.2006р., відкладався на 09.08.2006р. та 18.08.2006р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребовуваних судом документів, застосовуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, для надання відповідачу можливості реалізувати своє право на захист, з метою повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, однак супровідним листом №01/08 від 10.08.2006р. надіслав на адресу господарського суду копії платіжних доручень: №2135 від 26.05.2006р., №3654 від 18.04.2006р., №1786 від 05.05.2006р. для долучення їх до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребовуваних ухвалами від 19.06.2006р., 12.07.2006р., 09.08.2006р. документів не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, а тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Водночас слід відмітити, що у зв’язку з поданням заяви (вх. № 18244н від 03.08.2006р.), 03.08.2006р. представнику відповідача надавалася можливість ознайомитися із матеріалами справи № 15/155-2573 (факт ознайомлення підтверджено відміткою та підписом представника "Торговий дім Тернопіль" на самій заяві). 08.08.2006р. Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" нарочно було подано у господарський суд клопотання № 356-2 від 08.08.2006р. про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку його представника в судове засідання для захисту інтересів підприємства. Оцінивши дане клопотання, суд відхилив його, вважаючи неправомірним, оскільки перелік підстав для відкладення розгляду справи, визначений статтею 77 ГПК України, не передбачає відкладення розгляду справи у зв’язку з обставинами, зазначеними відповідачем в клопотанні (що викладено в ухвалі суду від 09.08.2006р.). Окрім того, у відповідності до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. У зв’язку з наведеним представником юридичної особи в господарському суді може бути будь-яка особа за наявності належним чином оформленої довіреності або сам керівник юридичної особи.
Враховуючи дані обставини, неодноразове відкладення розгляду справи з метою надання можливості відповідачу реалізувати своє право на захист, неявку представника відповідача без поважних причин в жодне судове засідання, хоча про місце і час розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, зважаючи на закінчення строку вирішення спору, визначеного ст.. 69 ГПК України, суд розглядає дану справу у відповідності до ст.. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - Дочірнє підприємство "Рідна марка" є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 32378225, приватної форми власності, що підтверджується довідкою № 4167 від 04.07.2006р. Головного управління статистики у місті Києві, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом свої прав.
Згідно договору поставки товару № ТДТ від 30.07.2004р., укладеного між Дочірнім підприємством "Рідна марка" та Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", позивач, як „Продавець” по договору, зобов’язується продати, а відповідач, як „Покупець” по договору, зобов’язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках або накладних, які є невід’ємними частинами цього договору (пункт 1.1 договору).
Товар, згідно п. 1.2 договору, постачається окремими товарними партіями на протязі дії всього терміну договору. Під товарною партією сторони розуміють весь товар, одноразово замовлений покупцем і зазначений в накладній. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2004р. У випадку, якщо зобов’язання по даному договору не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов’язань по даному договору. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про бажання розірвати договір або змінити його умови за 10 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на невизначений термін.
30.07.2004р. між сторонами у справі укладено Додаток № 1 до договору № ТДТ від 30.07.2004р., у відповідності з яким, зокрема, всі розрахунки за поставлену продукцію проводяться в безготівковому порядку, поставка продукції продавця проводиться безпосередньо по роздрібним торговим точкам покупця на підставі взятих замовлень.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору № ТДТ від 30.07.2004р. Дочірнім підприємством "Рідна марка" поставлено Приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль" товар (продукти харчування) на загальну суму 128 867,97 грн., однак відповідач лише частково здійснив оплату отриманого товару –на суму 105 300,00 грн., а відтак станом на день звернення з позовом до господарського суду його заборгованість становить 23 567,97 грн.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
На підставі накладних: №ТР00010085 від 23.09.2005р., №ТР00010384 від 30.09.2005р., №ТР00010385 від 30.09.2005р., №ТР00010731 від 07.10.2005р., №ТР00010732 від 07.10.2005р., №ТР00010996 від 14.10.2005р., №ТР00010997 від 14.10.2005р., №ТР00011217 від 21.10.2005р., №ТР00011218 від 21.10.2005р., №ТР00011493 від 28.10.2005р., №ТР00011494 від 28.10.2005р., №ТР00011784 від 04.11.2005р., №ТР00011785 від 04.11.2005р., №ТР00012067 від 11.11.2005р., №ТР00012068 від 11.11.2005р., №ТР00012696 від 29.11.2005р., №ТР00012697 від 29.11.2005р., №ТР00012884 від 03.12.2005р., №ТР00013145 від 09.12.2005р., №ТР00013146 від 09.12.2005р., №ТР00013437 від 16.12.2005р., №ТР00013438 від 16.12.2005р., №ТР00013494 від 17.12.2005р., №ТР00013590 від 22.12.2005рн., №ТР00013591 від 22.12.2005р., №ТР00013662 від 23.12.2005р., №ТР00013663 від 23.12.2005р., №ТР00013664 від 23.12.2005р., №ТР00013665 від 23.12.2005р., №ТР00013859 від 28.12.2005р., №ТР00013860 від 28.12.2005р., №ТР00014014 від 31.12.2005р., №ТР00014015 від 31.12.2005р., №ТР00014016 від 31.12.2005р., №ТР00014017 від 31.12.2005р., №ТР00014018 від 31.12.2005р., №ТР00000077 від 04.01.2006р., №ТР00000078 від 04.01.2006р., №ТР00000079 від 04.01.2006р., №ТР00000080 від 04.01.2006р., №ТР00000081 від 04.01.2006р., №ТР00000082 від 04.01.2006р., №ТР00000126 від 05.01.2006р., №ТР00000134 від 05.01.2006р., №ТР00000135 від 05.01.2006р., №ТР00000136 від 05.01.2006р., №ТР00000231 від 10.01.2006р., №ТР00000262 від 11.01.2006р., №ТР00000310 від 12.01.2006р., №ТР00000311 від 12.01.2006р., №ТР00000312 від 12.01.2006р., №ТР00000574 від 18.01.2006р., №ТР00000645 від 20.01.2006р., №ТР00000646 від 20.01.2006р., №ТР00000744 від 24.01.2006р., №ТР00000857 від 26.01.2006р., №ТР00000858 від 26.01.2006р., №ТР00000859 від 26.01.2006р., №ТР00000860 від 26.01.2006р. відповідач прийняв товар у кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних. Водночас, враховуючи часткову оплату поставленого товару, заборгованість Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" станом на час розгляду справи в суді становить 23 567,97 грн.
Беручи до уваги, що на копії поданого позивачем акта звірки розрахунків станом на 01.01.2006р. видимим є лише підпис представника відповідача, ухвалою суду від 12.07.2006р. у сторін витребовувався оригінал даного акта для ознайомлення в судовому засіданні.
Факт отримання продукції підтверджений відповідачем, про що свідчить підпис повноважного представника ПП "Торговий дім Тернопіль" та відтиск печатки даної юридичної особи на представленому ДП "Рідна марка" оригіналі акта звірки розрахунків.
Порядок здійснення розрахунків між продавцем та покупцем визначений п. 3 договору від 30.07.2004р., зокрема сторони погодили, що ціни на товар зазначаються в накладних продавця відповідно до встановлених цін по Україні; загальна вартість кожної відвантаженої товарної партії зазначається в накладній; оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з моменту передачі товару покупцю.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач станом на час розгляду справи в суді свої зобов’язання по договору поставки товару № ТДТ від 30.07.2004р. не виконав.
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (23 567,97 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Виконання зобов'язань, відповідно до ст. ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Зважаючи, що п 5.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність покупця за несвоєчасну оплату вартості товарної партії у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, беручи до уваги, що відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару у строки, передбачені договором № ТДТ від 30.07.2004р., суд визнає правомірними позовні вимоги ДП "Рідна марка" щодо стягнення з ПП "Торговий дім Тернопіль" 1 907,71 грн. пені.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 481,28 грн. інфляційних нарахувань та 376,39 грн. річних правомірними.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язань доказується кредитором.
Керуючись ст. 623 ЦК України позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків у сумі 363,36 грн.(що складають вартість проїзду (Київ-Тернопіль, Тернопіль-Київ) та добові: проїзні документи ЖЛ № 442943, ЖЛ № 442930, посвідчення про відрядження), понесені відповідачем для забезпечення участі у справі свого представника.
Ст. 22 ЦК України визначено поняття збитків, зокрема збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Зважаючи, що відповідачем порушено умови договору № ТДТ від 30.07.2004р. в часті здійснення оплати поставленого товару, що призвело до необхідності вирішення спору у судовому порядку, а відтак необхідності забезпечення участі у справі свого представника, для відновлення свого порушеного права, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення з ПП "Торговий дім Тернопіль" 363,36 грн. збитків.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Враховуючи обставини справи, зважаючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду належних та допустимих доказів добровільного погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги ДП "Рідна марка" щодо стягнення з ПП "Торговий дім Тернопіль" 23 567,97 грн. основного боргу, 1907,71 грн. пені, 376,39 грн. річних, 481,28 грн. інфляційних нарахувань, 363,36 грн. збитків обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Беручи до уваги, що до порушення провадження у справі відповідачем оплачено 2000 грн. заборгованості за поставлений по договору № ТДТ від 30.07.2004р. товар, що підтверджено платіжними дорученнями № 3654 від 18.04.2006р., № 1786 від 05.05.2006р., № 2135 від 26.05.2006р. та уточнено позивачем (заява № 01/07/РМЮ від 13.07.2006р.), між сторонами у справі відсутній предмет спору в даній частині, у зв’язку з чим провадження у справі в частині стягнення 2 000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Клопотання позивача про накладення арешту на майно та грошові суми відповідача з метою забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України судом відхиляється з огляду на те, що позивачем не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 –551, 623, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 75, 80 ч. 1 п. 1-1, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", 46010, вул. Поліська, 14, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14035686) на користь Дочірнього підприємства "Рідна марка", 04176, вул. Електриків, 29а, м. Київ (р/р 26008301004322 в АКБ «Мрія»м. Києва, МФО 321767, ідентифікаційний код 32378225) 23 567,97 грн. основного боргу, 1907,71 грн. пені, 376,39 грн. річних, 481,28 грн. інфляційних нарахувань, 363,36 грн. збитків та 384,97 грн. судових витрат.
3. В частині стягнення 2000 грн. основного боргу - провадження припинити.
4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний термін з дня його прийняття (підписання).
6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "21" серпня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська