Справа № 2а -423/1718

 2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 липня 2010 року 17 година 05 хвилин                   м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області

одноособово суддя Березень Ю. В.,

при секретарі Кудіній А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Рівненської роти дорожньо-патрульної служби для обслуговування доріг державного значення Управління Державної автомобільної інспекції в Рівненській області Костюкевича Володимира Івановича про визнання протиправною та скасування постанови від 19 червня 2010 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови від 19 червня 2010 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн. за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він не допускав перевищення швидкості та інших правил руху за обставин, зазначених у постанові інспектора.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, зазначивши, що він не перевищував швидкості під час руху, автомобіль являвся застрахованим. Просив визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її, справу провадженням закрити в зв’язку з відсутністю складу адміністративного проступку.

Відповідач Костюкевич В. І. в судове засідання не з’явився, хоча судом був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Згідно п. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року).

В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача відповідачем в межах повноважень винесена постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122, ч. 1  ст. 126 КУпАП, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн.

Згідно оскаржуваної постанови ВК 124251 від 19 червня 2010 року ОСОБА_1 19 червня 2010 року о 17 годині 49 хвилин на 58 км а/д Городище-Рівне, керуючи автомобілем, не мав при собі сертифіката обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, перевищив швидкість руху більш як на 20 км/год,  чим порушив  ПДР України.

 Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували обставини порушення позивачем правил дорожнього руху та спростовували доводи позивача, але таких доказів відповідачем суду надано не було.

За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки, підлягає скасуванню, справу слід направити на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з’ясовані обставини, які мають значення для справи.

Визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився, юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора Рівненської роти дорожньо-патрульної служби для обслуговування доріг державного значення Управління Державної автомобільної інспекції в Рівненській області Костюкевича Володимира Івановича задовольнити частково.

Постанову ВК 124251 від 19 червня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн. за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, визнати неправомірною та скасувати, справу направити на новий розгляд.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: