КОПІЯ                                                                                                                       Справа № 2-610/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

14 червня 2010 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі –          Кійченко  Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги електрозв’язку, третя особа ОСОБА_2,

В с т а н о в и в:

ВАТ „Укртелеком” інтереси якого представляє Цех телекомунікаційних послуг № 15 Полтавської філії ВАТ „Укртелеком”, звернулось до Миргородського міськрайонного суду з вказаним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг електрозв’язку № 2070 від 16.08.1996р.

Ухвалою суду від 19 квітня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ОСОБА_2.

Представник позивача Моргун С.І., що діє на підставі довіреності (а.с.10) у судовому засіданні позов підтримав повністю, просив суд стягти з відповідача заборгованість за послуги електрозв’язку, отримані в період з 01.04.2009р. по 01.01.2010р., в сумі 231 грн. 74 коп. з урахуванням індексу інфляції та судові витрати, посилаючись на те, що в період з 01.04.2009р. по 01.01.2010 року відповідач користувався послугами електрозв’язку, що надавалися позивачем, але оплату за них проводив не повністю, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена. Заяви про відмову від надання послуг відповідач не подавав.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що договір про надання послуг телефонного зв’язку він не підписував, і у вказаний у позовній заяві період послугами телефонного зв’язку не користувався, оскільки не мав доступу у помешкання, в якому встановлений телефонний апарат. Тому вважав, що заборгованість за користування телефонним зв’язком повинна сплачувати його колишня дружина ОСОБА_2, яка без його відому переоформила телефон на своє ім’я, а у позові до нього просив відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що під час перебування у шлюбі з відповідачем, у 1991 році за адресою їх проживання – АДРЕСА_1 було встановлено телефон № НОМЕР_1, який у 2003 році було змінено на НОМЕР_2. Рішенням суду від 2 лютого 2009 року було проведено поділ будинку по АДРЕСА_1 між нею і відповідачем. 21 квітня 2009 року нею було укладено з позивачем договір про надання послуг електрозв’язку та встановлено телефон № НОМЕР_3. При цьому вона не переоформляла телефонний номер відповідача і не перешкоджала йому користуватись телефоном та перевстановити телефонний апарат у його частині будинку, але він цього не зробив. Вона сплачує за користування своїм телефонним номером, а відповідач повинен сплачувати за свій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.08.1996р. між відповідачем ОСОБА_1, від імені якого діяла ОСОБА_2, та районним вузлом електрозв’язку «Миргородтелеком», правонаступником якого є ВАТ «Укртелеком» (а.с.32-35), було укладено договір № 2070 на користування місцевим телефонним зв’язком за телефоном № НОМЕР_1 (а.с.5), який був встановлений ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 в м.Миргороді 25.03.1991р., а 09.12.2003р. з технічних причин був змінений на НОМЕР_2 (а.с.6).

Згідно ст.63 ЦК Української РСР (1963р.), що діяв на час укладення договору від 16.08.1996р., угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Оскільки відповідач ОСОБА_1, як вбачається з його пояснень, наданих під час судового розгляду справи, після укладення згаданого договору користувався послугами телефонного зв’язку, що надавалися на підставі цього договору, про укладення якого йому було відомо, проводив оплату за користування телефоном, отже своїми діями схвалив укладену угоду, то вищевказаний договір є дійсним з моменту його укладення. Вимоги про його розірвання в порядку, передбаченому п.7.3. договору, відповідач не заявляв, отже він діяв і у період, за який стягується заборгованість.

Ст.526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.33 Закону України „Про телекомунікації”, п.40 „Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. № 720, та п.3.5. договору надані послуги підлягають оплаті абонентом не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. В зв’язку з не оплатою відповідачем послуг, що надавалися позивачем, 01.01.2010р. надання послуг було припинене, а телефон № НОМЕР_2 знято (а.с.4). Згідно виписки нарахувань за період з 01.04.2009р. по 01.01.2010р. (а.с.7) заборгованість, що рахується за відповідачем, складає 216 грн. 47 коп.

У відповідності з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання і в разі прострочення виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Згідно розрахунку (а.с.8) заборгованість відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 231 грн.74 коп., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно ст. 88 ЦПК України, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 77, 202, 526, 625 ЦК України, ст.63 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК України, Законом України «Про телекомунікації», суд

в и р і ш и в :

Позов ВАТ „Укртелеком” задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Гасенки Миргородського району Полтавської області, що проживає АДРЕСА_1, на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” ( р/р. № 26001122110315 в ПОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605) 231,74 грн. (двісті тридцять одну гривню 74 коп.) заборгованості за послуги електрозв’язку з урахуванням встановленого індексу інфляції та судові витрати: 51,00 грн. (п’ятдесят одну гривню 00 коп.) судового збору і 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з часу проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви через Миргородський міськрайонний суд до апеляційного суду Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя: (підпис)

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду                            Ю.В.Сидоренко