Справа № 2-77/2010 року

                                          РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2010 року                       ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

                                                               АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у складі: головуючого судді -                                 Стебівко О.І.

                 при секретарі -                                         Мініной К.О.,

за участю  представників позивача                          ОСОБА_1., ОСОБА_2

                  відповідача                                                ОСОБА_3

представника відповідача                                          ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Чорноморське цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на ј долю домоволодіння в порядку спадкування за законом, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, філії Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання заповідального розпорядження по внеску недійсним,

                                      ВСТАНОВИВ:

           ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на ј долю домоволодіння в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_7. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ долі домоволодіння АДРЕСА_1. 1\2 доля зазначеного домоволодіння належала батькові -  ОСОБА_8. Будинок є спільною власністю батьків, оскільки будувався під час їх спільного життя.

        Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями за законом є її чоловік – ОСОБА_8, та діти ОСОБА_3 – відповідач по справі та позивачка – ОСОБА_5.

ОСОБА_8 фактично прийняв спадщину, так як на час смерті спадкодавця проживав разом з нею в спірному будинку.

ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не прийняв, оскільки не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Позивачка вважає, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки отримала частину спадкового майна у вигляді внеску, який був нею знятий з рахунку після смерті матері. Крім того, позивачка взяла собі носильні речі, кімнатні квіти, ікону.

Позивачка просить суд визнати за нею право на ј частку будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги.

Відповідач – ОСОБА_3 позов не визнав та заявив зустрічний позов до ОСОБА_5 та філії Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання заповідального розпорядження по внеску недійсним з тих підстав, що  станом на 12.03.1990 року вона була важко хвора та прикована до ліжка, у зв’язку з чим   не могла оформити вказане розпорядження. Крім того, підпис та тексті виконаний не його матір’ю.

Також заповідальне розпорядження в порушення встановлених вимог зроблено на повідомлені а не на карточці особистого рахунку або шляхом записи до ощадної книжки.

Все вищезазначені обставини на думку ОСОБА_3 свідчать про те, що ОСОБА_7 не робила заповідальне розпорядження.

ОСОБА_3 просить суду  визнати заповідальне розпорядження по грошовому внеску який знаходиться на рахунку НОМЕР_1 в філії    Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» на ім’я ОСОБА_7   недійсним, та визнати дії філії Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України»  по списанню з рахунка НОМЕР_2  ОСОБА_7 для зарахування на рахунок НОМЕР_3,  на ім’я ОСОБА_5 на підставі заповідального розпорядження неправомірними.

ОСОБА_5 зустрічний позов ОСОБА_3 не визнала.

 Представник філії Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» - зустрічний позов ОСОБА_3 не визнала, та пояснила суду, що заповідальне розпорядження було зроблено ОСОБА_7 особисто, у присутності представника банку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5  та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Виходячи з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 01.01.2004 року, положення цього Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, у зв’язку з чим судом застосовуються норми ЦК України  1963 року.

Відповідно до ст.549 ЦК України ( 1963 року),  визнається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як встановлено судом    ОСОБА_7 з 15.12.1951 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8.      

        Сторони по справі - ОСОБА_5 та ОСОБА_3  є  рідними дітьми  ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що підтверджується  свідоцтвами про народження ( а.с. 10, 62)  та  свідоцтвом про укладення шлюбу  ОСОБА_5 ( а.с. 11).

        24.12.1964  року, у період шлюбу,   ОСОБА_8 була  надана земельна ділянка  за адресою АДРЕСА_1 для будівництва  житлового будинку( а.с. )    

        16.11.1970 року  їм був ведений до експлуатації будинок АДРЕСА_1 ( а.с.5-7).

       Отже, спірний будинок  був побудований у період шлюбу та  є  сумісною власністю подружжя.  

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.4). Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та внеску  на рахунок НОМЕР_1 в   філії –Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» .

 Спадкоємцями за законом на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_9 є її діти сторони по справі,   та чоловік - ОСОБА_8  Оскільки ОСОБА_8 був прописаний та проживав у спірному будинку, він вступив в управління та розпорядження спірним будинком після смерті дружини.

ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, у спадковому будинку не проживав та не був зареєстрований, тому спадщину після смерті матері не прийняв.

Відповідно до повідомлення, за рахунком НОМЕР_1 ОСОБА_7  12.03.1990 року заповіла свій внесок ОСОБА_5, що підтверджується копією повідомлення (а.с.9).

Відповідно до довідки філії –Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» №266 від 21.04.2009 року  сума 645 карбованців 10 копійок списана з рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_7, для зарахування на рахунок НОМЕР_3 на ім’я ОСОБА_5, у зв’язку з тим, що рахунок НОМЕР_1 закритий за заповідальним розпорядженням на користь ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_7 (а.с.8).

 13.-2.1991 року ОСОБА_5 отримала частину спадкового майна у вигляді внеску у сумі 645,10 карбованців з рахунку   НОМЕР_1 ОСОБА_7 філії –Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» відповідно до заповідального розпорядження після смерті матері ОСОБА_7, що підтверджується ордером на списання з рахунку.

Отже, ОСОБА_5  фактичного прийняла спадкове майно, до якого   також входить  ј частина будинку АДРЕСА_1, АРК.

Не дивлячись на те, що позивачка ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину після смерті матері у вигляді ј частини житлового будинку, суд вважає, що її вимоги відносно визнання права власності на вказане майно не підлягають задоволенню, з тих підстав, що  рішенням Чорноморського районного суду АРК від 30.07.2003 року за ОСОБА_8 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1  АРК у цілому. Позивачці була відома дана обставина, однак вона її не оскаржувала, та з вимогами про визнання права власності на ј частину домоволодіння  після смерті матері не зверталася.

Таким чином суд вважає, що позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом порушеного права передбачений ст.71 ЦК України (1963 року). У зв’язку з тим, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності  на частину спадкового майна, суд вважає, що вимоги про встановлення факту про прийняття спадщини також не підлягають задоволенню оскільки не створюють умов для здійснення нею особистих майнових прав.

У ході судового засідання не знайшла свого підтвердження обґрунтованість вимог ОСОБА_3  про визнання недійсним заповідального розпорядження по внеску. Відповідач не надав суду доказів що ОСОБА_7 за станом здоров’я не могла зробити  заповідальне розпорядження, за рахунком НОМЕР_1 у філії –Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України». Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7  оформлювала розпорядження, у присутності уповноваженого працівника банку, який  перевіряв правильність складення розпорядження, порівнював підпис вкладника з  зразком підпису на картці особистого рахунку, та засвідчив своїм підписом подленість заповідального розпорядження.  

У суду відсутні підстави для визнання працівника банку зацікавленою особою.

Таким чином суд вважає, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на ј долю домоволодіння в порядку спадкування за законом, та  зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, філії Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання заповідального розпорядження по внеску недійсним, задоволенню не підлягають.    

 На підставі викладеного та керуючись ст.  ЦК України (1963 року), ст.ст. 10,60,169,209,212,214,215  ЦПК України, суд

                                                    ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на ј долю домоволодіння в порядку спадкування за законом  та у  задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, філії Чорноморське відділення №4560 ВАТ «Державний Ощадний банк України» про визнання заповідального розпорядження по внеску недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                Головуючий суддя:                  підпис                                                     Стебівко О.І.

З оригіналом згідно.

    Суддя:                 Секретар: