Справа № 2 – 2974/10

2010 рік

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 липня 2010 року Суворовський районний   суд міста Одеси в складі:                          

головуючого судді -                 Малиновського О.М.

при секретарі         -                     Стояновій І.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: публічне акціонерне товариства «Ерсте-Банк», публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» - про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, які під час розгляду справи уточнив, в яких просив встановити факт проживання однією сім’єю з відповідачкою, без реєстрації шлюбу з 09.08.2005р. по теперішній час, визнавши за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами та на ? частину земельної ділянки, які розташовані в с.Фонтанка, провулок Кільцевий,15, в Комінтернівському районі,  Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з ОСОБА_3 з 1983р. по 09.08.2005р. перебував в зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу вони продовжили проживати однією сім’єю. Під час їх сумісного проживання ними було придбане нерухоме майно зазначене вище. Майно оформлювалось на ім’я відповідачки.  На даний час між ними виникли спори щодо придбаного майна, які вирішити в добровільному порядку сторони не можуть. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник пред’явлені позовні вимоги підтримали просили задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги визнала в повному обсязі зазначивши, що дійсно після розірвання шлюбу вона продовжила проживати з позивачем однією сім’єю.

Ухвалою суду від 19.04.2010р. до участі у справі, в якості третіх осіб без самостійних вимог, були залучені ПАТ «ОТП Банк» та ПАТ «Ерсте Банк».

Представник ПАТ «Ерсте Банк» в судовому засіданні вважала доведеним факт сумісного проживання сторін однією сім’єю, проте вважала, що позовні вимоги в частині визнання права власності на  квартиру задоволенню не підлягають так як за рішенням суду з відповідачки стягнутий борг за кредитним договором, який в свою чергу був забезпечений іпотекою, а саме спірною квартирою.

Представник  ПАТ «ОТБ Банк» в судове засіданні не явився без поважних на те причин. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, встановивши фати та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1983 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Згідно а/з про розірвання шлюбу №390 від 09.08.2005р. по першому відділу РАГС Суворовського районного управління юстиції м. Одеси, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.11.1988р. Тобто актова запис про розірвання шлюбу була проведена майже через 17 років після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст.44 КпШС України, яка була чинною на час ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу, встановлено, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадського стану.

Таким чином, з урахуванням вказаних нормативних актів, суд вважає, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був припинений з дня  реєстрації в органах РАЦС рішення суду про розірвання шлюбу, а саме з 09.08.2005р.

СК України набрав чинності з 01.01.2004р. та згідно прикінцевих положень, він регулює відносини, які виникли починаючи з дня набрання ним чинності.

Частиною 2 ст.3 СК України, передбачено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно довідки виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району, Одеської області, № 262 від 01.08.2010р. ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. Сумісно з нею проживають ОСОБА_2 та їх діти.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 підтвердили той факт, що ОСОБА_2 постійно проживають однією сім’єю, разом зі своїми дітьми. Про те, що шлюб був розірваний між ними, вони дізналися в судовому засіданні.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів зазначених свідками. Зацікавленості свідків у вирішенні спору судом не встановлено.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, приймаючи до уваги визнання відповідачкою позовних вимог, яке не суперечить вимогам закону, суд вважає, що з боку позивача був доведений факт його сумісного проживання з ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з наступного дня після його розірвання,  а саме з 10.08.2005р.  по теперішній час.

Згідно ст.74 СК України, право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом було встановлено що ОСОБА_3 під час свого сумісного проживання без реєстрації шлюбу придбали на ім’я ОСОБА_3 наступне нерухоме майно:

житловий будинок АДРЕСА_2 Одеської області (договір купівлі-продажу від 28.10.2005р.);

земельну ділянку, площею 0,100га., яка розташована в Одеській області, Комінтернівського району, Фонтанській сільській раді, в АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу від 28.10.2005р.);

квартиру АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 04.06.2008р.).

Вище вказана квартира була придана за 60 000 доларів США, які ОСОБА_3 отримала в кредит від ПАТ «Ерсте Банк» за договором кредитування 04.06.2008р. За договором від 04.06.2008р. спірна квартира була передана ОСОБА_3 в якості іпотеки ПАТ «Ерсте Банк», з метою належного виконання прийнятого на себе зобов’язання за кредитним договором.

На підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.05.2010р., яке на час розгляду справи набуло законної сили, з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» було стягнуто борг за договором кредитування від 04.06.2008р. в розмірі 524 043,87 гривень.

Згідно до ч.2 ст.65 СК України, при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Частина 2 ст. 73 СК України, встановлює, що стягнення може бути накладено на майно, яке є спільної сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Як було зазначено в цьому рішенні суду, родиною ОСОБА_3 була придбана квартира АДРЕСА_1 за грошові кошти отримані в кредит від ПАТ «Ерсте Банк». Тобто, ОСОБА_3 укладаючи договір купівлі-продажу квартири та отримуючи на її придбання кредит, діяла в інтересах сім’ї. ОСОБА_2 в свою чергу не заперечував проти, того факту, що він знав про наявність договору кредитування. Отже, встановлення вказаних вище фактів, вказують на те, що як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 повинні відповідати перед ПАТ «Ерсте Банк» по виниклим борговим зобов’язанням, оскільки договір кредитування та іпотеки були укладені ОСОБА_3 в інтересах сім’ї, та одержане за вказаними договорами було використано на її потреби. В зв’язку з чим у суду відсутні на даний час правові підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину спірної квартири. На думку суду, позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині є передчасними. ОСОБА_2 буде матиме правові підстави на звернення до суду з даним позовом, якщо в цьому виникне необхідність, після погашення заборгованості по кредитному договору. Визнання на даний час за ОСОБА_2 права власності на ? частину спірної квартири порушить права та охоронювані законом інтереси ПАТ «Ерсте Банк», пов’язані з забезпеченням повернення боргу за кредитним договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 без відома ОСОБА_2 уклала з ПАТ «ОТП Банк» договір від 31.01.2008р за умовами якого вона виступила як майновий поручитель за належне виконання кредитного договору ОСОБА_7 передавши в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

Укладаючи згаданий вище договір іпотеки ОСОБА_3 мала права укладати його лише в частині майна, яке належить їй де-юре. Тобто, вона мала розпорядитися лише своєю ? частиною в спільній сумісній власності з ОСОБА_2

Таким чином, на підставі ст.60, ч.1 ст.70 СК України, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину житлового будинку та земельної ділянки, повинні бути задоволені, шляхом визнання за ним права власності.

Визнавши за ОСОБА_2 права власності на ? частину  нерухомого майна, суд, відповідно до ч.3 ст.372 ЦК України, припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно.

З боку представника ПАТ «ОТП Банк» не доведено та не підтверджено жодним належним документом, що ОСОБА_3 укладаючи договір іпотеки діяла в інтересах сім’ї та одержане за договором, використала на її потреби.

На підставі ст.3,60,71,73,74 СК України; ст.372 ЦК України; керуючись ст. ст. 10,11,60,209-212 ЦПК України, -        

        ВИРІШИВ :

Позов  ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 10.08.2005 року по даний час.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами розташованих за адресою: АДРЕСА_2

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки, площею 0,100 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2

Припинити право спільної сумісної власності подружжя на зазначене вище нерухоме майно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

       Суддя –