АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа - № 22ц-5251  2010 рік                                                             Головуючий в суді

 1 інстанціі Добривечір Л.Д.

    Доповідач Свинцова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            06 липня 2010 року  Судова     Колегія суддів  судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

            головуючого  судді Свинцової Л.М.

            суддів:                     Савченко В.О., Медведєвої Л.П.

            при секретарі:         Глазковій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області  від  08 лютого 2010 року у цивільній справі ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про поновлення  пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав та зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії,  

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

    У січні  2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача  УПФ в Новоайдарському районі Луганської області, в якому послався на те, що він є пенсіонером, отримує пенсію, яку  виплачує відповідач, має статус дитини війни,  а тому згідно зі ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”  має право на  підвищення пенсії на 30%  мінімальної пенсії за віком.  Однак, відповідач порушує його право на отримання  підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі,  виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому   іншими нормативно-правовими  актами.   Його письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено відповідачем без задоволення. Тому позивач просить поновити  строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача  нарахувати  та виплатити  йому недоплачену, як дитині війни, щомісячну  державну  соціальну допомогу за  період часу з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року у сумі 3891,9грн.

    Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 08 лютого  2010 року позовні вимоги  ОСОБА_2 задоволено частково.

           Суд зобов’язав Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської області здійснити  нарахування та виплату на користь   ОСОБА_2.                                                                                                                                                                                                                                                                                       підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період часу  з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

    В іншій частині  позовних вимог позивачеві відмовлено через їх необґрунтованість.    

    В апеляційній скарзі відповідач  вказав на незгоду з постановою суду, вважає постанову незаконною та необґрунтованою.  

           Апелянт посилався на правомірність дій  Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської  щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки, що були  здійснені  у межах їх повноважень та відповідають   вимогам  діючого законодавства, що регулює це питання, просить  постанову скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову  повністю.

    Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

            Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова – зміні, з наступних підстав.

            Згідно зі ст.  303 ЦПК України  п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

            Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

            Як убачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції  в іншій частині  ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, тому  законність та обґрунтованість постанови суду  першої інстанції перевіряється  у межах доводів апеляційної скарги, підстав для  перевірки  постанови суду  у повному обсязі не встановлено.    

            У відповідності  з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              

            Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України  "Про соціальний захист дітей війни".

            Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Судом встановлено, що відповідачем УПФ в Новоайдарському районі  Луганської області  призначена та виплачується позивачу  пенсія за віком.

            Позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  має статус дитини війни, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_1,  у зв’язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії,  йому таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2006-2008 років.

    Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються  відповідачем.

    За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення  позовних вимог позивача  за період 2007 - 2008 років, частково задовольнивши в цій частині його позов.

    Доводи апелянта на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції їм була надана належна правова оцінка в межах компетенції суду.

            Судом встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  дійсно було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

            Однак,  згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

            Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України” на 2007 рік дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, як правильно послався в постанові суд першої інстанції.

            Рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2009 року № 6-рн/2007 положення статті 71 вказаного вище закону, якими була зупинена дія ст..6 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни”, визнані неконституційними.

            Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, вказані положення закону про Державний бюджет на 2007, 2008 роки були чинними відповідно до з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 року.

            Таким чином,  суд  дійшов правильного  висновку про те, що  право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за  2007 рік – з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року,  за  2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.     .  

            Також суд  дійшов правильного висновку  про те, що  такий перерахунок  повинен зробити позивачу відповідач.      

            Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

            Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

            Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..

            Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

            Таким чином, обов'язок з нарахування та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

            Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія  вважає, що  відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.

            Посилання апелянта на те, що непідвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету на дані цілі не надходили, на увагу не заслуговують.  

            Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачено можливості   ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

           Положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

           Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути  підставою для  скасування  постанови суду  в межах доводів апеляційної скарги.

            Разом з тим, право позивача на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитини війни, не зупиняється датою 31 грудня 2008 року, а тому обмеження виплати підвищення до пенсії періодом часу не є законним та викликає необхідність з боку позивача  звертатися до суду з позовом про  зобов’язання відповідача виплачувати їй підвищення до пенсії за віком після 31.12.2008 року.

            За таких обставин постанову суду в цій частині слід змінити та виключити з резолютивної частини її посилання на кінцеву дату періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії.

               Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314,316,  ЦПК України,  колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

               Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задовольнити частково.

               Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 08 лютого 2010 року змінити: з  3-го абзацу резолютивної частини  постанови виключити  посилання на кінцеву дату періоду виплати підвищення до пенсії – „до 31.12.2008 року№.            

               В іншій частині постанову  суду залишити без змін.

               Рішення набуває законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з  моменту його проголошення  безпосередньо до Верховного Суду України.

               З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися в приміщенні апеляційного суду Луганської області через 5 днів.

               Головуючий:                                                    

               Судді: