АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
==============================================
Справа - № 22ц- 3531/2010 рік Головуючий в суді 1 інстанції
Космінін С.О.
Доповідач Свинцова Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого судді Свинцової Л.М.
суддів Савченко В.О., Медвєдєвої Л.П.
при секретарі Глазковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» та ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 14 квітня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» про визнання дії по відключенню електроенергії неправомірним та змінення розміру заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 14 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: визнано протиправними дії ТОВ «ЛЕО» щодо відключення квартири ОСОБА_2 від електромережі; зобов’язано ТОВ «ЛЕО» провести підключення до мережі електричної енергії квартири, належної позивачці. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 22,7 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог про погашення суми заборгованості за користування електроенергією в період часу з 01.04.2002 року по 05.12.2009 року відмовлено за необґрунтованістю.
З рішенням не погодилося ТОВ «ЛЕО», яке звернулося з апеляційною скаргою та просило рішення змінити: відмовити ОСОБА_2 у визнанні протиправними дій ТОВ «ЛЕО» щодо відключення квартири позивачки від електропостачання; відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог щодо підключення її квартири до мережі електричної енергії; судові витрати покласти на позивачку. В іншій частині рішення залишити без змін.
У доводах апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції не урахував, що позивачка неодноразово була попереджена про відключення електроенергії в її квартирі через несплачену позивачкою заборгованість за спожиту електроенергію. Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи.
ОСОБА_2 теж не погодилася з рішенням суду та звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду першої інстанції змінити та вважати суму заборгованості 337,67 грн. погашеною через сплив строку позовної давності.
У доводах апеляційної скарги апелянтка посилалася на те, що судом не ураховано, що у судових засіданнях при розгляді справи в суді першої інстанції вона просила застосувати положення ст. 257 ЦК України щодо суми заборгованості за спожиту електроенергію. Крім того, судом не ураховано, що між нею та відповідачем до 11.06.2009 року не було укладено відповідного договору.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивачка мешкає в квартирі АДРЕСА_1.
Позивачка має статус вдови ветерана військової служби, який отримала 29.01.2002 року, має право на пільги у вигляді оплати спожитої нею електроенергії у розмірі 50% від вартості.
Договір про користування електричною енергією позивачка уклала з відповідачем тільки 11.06.2009 року.
Згідно акту звірки, складеному ТОВ «ЛЕО» 22.01.2010 року, ОСОБА_2 та постачальник електроенергії ТОВ «ЛЕО» згодні з тим, що протягом періоду часу з 01.04.2002 року до 05.12.2009 року з урахуванням пільг, встановлених позивачці, заборгованість за спожиту електроенергію складає 377, 24 грн. Акт підписаний обома сторонами.
В суді не знайшло свого підтвердження, що позивачка була попереджена відповідачем про відключення від електромережі, у випадку несплати нею заборгованості за спожиту електроенергію.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Положення статтей 10,60 ЦПК України передбачають обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не надано ніяких доказів у підтвердження неодноразового попередження позивачки про відключення від електромережі, якщо вона не сплатить суму боргу за спожиту електроенергію.
Надання відповідачем копії реєстру відправки рекомендованої кореспонденції на адресу позивачки не може бути ураховано судом як підтвердження факту отримання позивачкою цього попередження. В матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачкою попередження відповідача про відключення від електроенергії.
Крім того, ствердження відповідача про те, що відомость про вручення позивачці попередження про відключення від електромережі містить підпис позивачки, не може бути прийняте колегією суддів, оскільки позивачка заперечує, що ставила свій підпис у цьому документі, складеному ТОВ «ЛЕО». В суді першої інстанції відповідач не звертався з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи для доведення факту, що саме позивачка підписалася у відомості про отримання попередження про відключення від електромережі.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що відповідач без попередження відключив електроенергію в квартирі позивачки, тобто незаконно, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано зобов’язав відповідача підключити квартиру, де мешкає позивачка, до електромережі.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про протиправність дій відповідача щодо відключення квартири ОСОБА_2 від електропостачання, оскільки дії відповідача суперечать п. 27 Правил користування електричною енергією для населення.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що вперше сторони уклали договір про користування електроенергією 11.06.2009 року, коли було встановлено електролічильник в квартирі позивачки.
22.01.2010 року відповідачем складено акт звірки, в якому відповідачем зазначено кількість спожитої ОСОБА_2 електроенергії та її вартість. Акт звірки підписано сторонами.
В апеляційній скарзі апелянтка ОСОБА_2 стверджувала, що вона зверталась до суду першої інстанції з клопотанням про застосування до суми заборгованості строк позовної давності у три роки, передбачений ст. 257 ЦК України, але судом ці вимоги були залишені поза увагою.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України такий строк визначений в три роки.
Між тим, підписавши акт звірки, в якому визначена кількість електроенергії, спожитої позивачкою за період часу з 01.04.2002 року до 05.12.2009 року, вартість цієї електроенергії, заборгованість позивачки за спожиту електроенергію в сумі 377,24 грн., позивачка ще 22.01.2010 року, коли було складено вказаний вище акт звірки, визнала заборгованість за весь період часу, тобто з 01.04.2002 року до 05.12.2009 року. Виходячи з цього, судом першої інстанції правильно не був застосований строк позовної давності до суми заборгованості, та не зменшена сума заборгованості.
За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2, ТОВ „ЛЕО” не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» відхилити..
Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
З повним текстом ухвали сторони можуть ознайомитися через 5 днів в приміщенні апеляційного суду Луганської області.
Головуючий :
Судді :