АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 1343\ 2010 р. Головуючий в суді 1 інстанції ТомкоВ.В.
Доповідач Свинцова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів Савченко В.О., Карташова О.Ю.
при секретарі Ковальчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.12.2009 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства „Житловий сервіс” до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 24.12.2009 року позовні вимоги комунального підприємства „Житловий сервіс” до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території задоволений у повному обсязі.
З ОСОБА_2 на користь КП „Житловий сервіс” стягнуто заборгованість станом на 01.07.2009 року у сумі 707,84 грн., державне мито у сумі 25,5 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи -30 грн.
З рішенням не погодилася ОСОБА_2, яка звернулась з апеляційною скаргою та просить змінити рішення суду: замість суми заборгованості 707,84 грн. стягнути з неї на користь позивача 307,61 грн.
У доводах апеляційної скарги апелянтка посилалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апелянтка звернула увагу на те, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України. Суд першої інстанції не звернув уваги, що між нею та КП „Житловий сервіс” не укладався договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
При здійсненні правосуддя суддя Томко В.В був без мантії та нагрудного знаку судді України.
Судом неправильно застосовані ст.ст. 67,68 ЖК України, ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Посилаючись у пунктах 3 - 3.3 апеляційної скарги на незаконність рішення суду, на Закон України „Про житлово-комунальні послуги”, апелянтка зазначила, що суду першої інстанції необхідно було застосувати при вирішенні справи положення саме цього Закону, відповідно до яких відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Апелянтка в апеляційній скарзі вказала на те, що позовні вимоги у сумі 707,84 грн. не відповідають розшифровці такої суми, наданій позивачем.
В оскаржуваному рішенні не зазначено письмових доказів на її користь то мотивів, за якими суд відхилив такі докази.
Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, встановив, що відповідачка проживає у квартирі АДРЕСА_1. Позивач КП „Жилсервіс” є балансоутримувачем та підприємством, уповноваженим надавати послуги, пов’язані з утриманням будинку та прибудинкової території на підставі рішення Рубіжанської міської ради № 15/15 від 28 .02.2007 року в будинку, в якому мешкає відповідачка, що позивач і виконував в повному обсязі.
У відповідності до ст. 68 ЖК України кожний мешканець будинку зобов’язаний вносити своєчасно квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Такий же обов’язок закріплений у п.5.ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Відповідачка своєчасно не вносила квартирну плату. Згідно тарифів вартості послуг, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкової території, встановлених рішенням Рубіжанської міської ради № 9/7 від 27.09.2006 року та переліками періодичності і вартості послуг. Сума заборгованості відповідачки складає 707,84 грн. станом на 01.07.2009 рік.
Відповідачка, яка визнала позов частково, посилалась на неповне невиконання позивачем зобов’язань з утримання будинку, де вона мешкає, та прибудинкової території. Відповідачка не довела свої ствердження, що позивач не в повній мірі виконує свої зобов’язання.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не обґрунтована та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Той факт, що суддя Томко В.В. при здійсненні правосуддя був без мантії та нагрудного знаку судді України не може бути сприйнятий колегією суддів як підстава для скасування рішення суду, оскільки такий факт не потягнув за собою незаконність оскаржуваного рішення.
Необґрунтований довід апеляційцної скарги про те, що тільки при наявності договору між сторонами, за яким позивач зобов’яєзується надавати відповідачці послуги на утримання будинку та прибудинкової території, а відповідач в свою чергу, бере на себе зобов’язання своєчасно сплачувати вартість наданих послуг, можливо стягувати з неї заборгованість за надані позивачем послуги.
На думку колегії суддів відсутність письмового договору не звільняє відповідача від участі у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Так, після приватизації квартири відповідачка стала співвласником також і допоміжних приміщень будинку та прибудинкової території, якими вона користується нарівні з іншими власниками квартир. Згідно п.п. 17,35 Правил користування приміщеннями житлових будинків, прибудинковими територіями, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов’язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування та ремонт будинку. Пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, при будинковими територіями в редакції постанови від 24.01.2006 року передбачає обов’язок власника квартири в багатоквартирних будинках оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” передбачено, що утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються КМУ, незалежно від форм власності.
Зазначене вище свідчить про те, що відсутність договору про надання послуг власнику житла само по собі не звільняє власника житла від необхідності вносити плату за технічне обслуговування житла та прибудинкової території.
Посилання суду першої інстанції на статті 67, 68 ЖК України в оскаржуваному рішенні не призвело до неправильно вирішення справ в цілому, а тому не може тягнути за собой скасування чи зміну рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні не вказано місця ухвалення рішення, імен представників позивача та відповідача відповідають дійсності, але такі порушення ст. 215 ЦПК України не тягнуть за собою неправильності оскаржуваного рішення по суті розглянутих позовних вимог.
Посилання апелянтки на відсутності в мотивованій частині рішення мотивів, за якими суд першої інстанції дійшов висновків про недоведеність відповідачкою заперечень проти позову, колегія суддів оцінює як необґрунтовані, оскільки мотивована частина оскаржуваного рішення містить такі мотиви.
В тексті апеляційної скарги апелянта, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, вказувала, що позивач не довів всі позовні вимоги, з якими звернувся до суду, що деякі роботи, на які посилається позивач в позові, зовсім не виконувалися.
Дійсно, ст.ст. 10,60 ЦПК України передбачено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні звернув увагу на те, що тарифи та перелік, періодичність надавання послуг позивачем власникам квартир багатоквартирного будинку встановлені рішенням Рубіжанської міської ради № 9/7 від 27.09.2006 року, та не можуть бути змінені за бажанням сторін.
Позивач надав докази у підтвердження витрат на утримання будинку та при будинкової території, які були досліджені судом першої інстанції.
Відповідачка, стверджуючи у доводах апеляційної скарги, що неправильно розрахована сума її заборгованості перед позивачем, надала свій розрахунок суми боргу. Але колегія суддів не може прийняти такий розрахунок як доказ, оскільки відповідачка не є відповідним фахівцем, розрахунок заборгованості якого можна було б судові прийняти судові як доказ.
Посилання апелянтки у доводах апеляційної скарги на неповноту та неякісність надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території є голословними, не підтвердженими ніякими доказами.
За таких підстав колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що підлягає відхиленню. Разом з тим, колегія суддів не находить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись 209, 307, 308, 313, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дян її проголошення..
З повним текстом ухвали сторони можуть ознайомитися через 5 днів в приміщенні апеляційного суду Луганської області.
Головуючий:
Судді