справа № 2-113/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 липня  2010 року                                                 сел. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                   Ковальової Ю.В.,

при секретарі                            Олексюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом

    ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Україна” про витребування майна із чужого незаконного володіння,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позивач звернувся до суду з позовом про витребування від сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі СВК) «Агрофірма «Україна»  автомобілю марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у його власності перебуває автомобіль ВАЗ 21213, який зареєстрований і має державний номер НОМЕР_1. Право власності на вказаний автомобіль належить йому як фізичній особі, про що свідчить виписка з електронної бази даних ДАІ Приазовського району. Підтвердити зазначену обставину свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу він не може, оскільки воно знаходиться у відповідача. Після придбання автомобіль був переданий до СВК “Агрофірма Україна” для тимчасового використання у господарській діяльності. Автомобіль знаходився у відповідача з моменту придбання і використовувався у господарській діяльності кооперативу, оскільки позивач був керівником цієї юридичної особи. Втім, з серпня 2008 року автомобіль відповідачем експлуатується без його дозволу, оскільки утримується на території господарства по АДРЕСА_1, без жодних правових підстав. Він неодноразово звертався до відповідача з усною вимогою про повернення автомобіля, але відповідач відмовився це зробити, посилаючись на правомірність володіння. Таким чином, вважає, що відповідач не дає можливості йому, як власнику, використовувати автомобіль ВАЗ -21213 для особистих потреб, а також безпідставно, всупереч нормам ЦК України, заважає йому як власнику на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, яка повинна здійснюватися без жодних обмежень.

Зазначає, що 20 грудня 2000 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди спірного автомобіля. Відповідно до тексту договору він укладений між позивачем як фізичною особою і СПК «Агрофірма Україна» в особі Кравченка М.В. Однак, останній до 08 серпня 2008 року не мав права діяти від імені СПК без довіреності, що свідчить про нікчемність договору. Також договір не містить жодних даних про розмір орендної плати, тобто не містить суттєвої умови договору і визначає природу договору як «безоплатна оренда», що суперечить законодавству.

    Вказує, що відповідно до ст. 260 ЦК УРСР в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Посилаючись на норми статей 1212, 1213 ЦК України, просить зобов’язати СВК «Україна»  повернути йому автомобіль марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов підтримав за зазначеними обставинами, додатково зазначив, що договір оренди спірного автомобіля є нікчемним, оскільки 01.01.2004 року ( на час дії договору) набрав чинності Цивільний кодекс України, стаття 799 якого встановлює вимогу нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи. А згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Таким чином, оскільки договір оренди автомобіля є нікчемним, приходить до висновку про безпідставність знаходження транспортного засобу у відповідача, просить зобов’язати СВК «Україна»  повернути йому автомобіль марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу.

 Представник відповідача Дерев’янко І.О. у судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що 20 грудня 2000 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди спірного автомобіля, який належить позивачу. Первісний строк дії договору зазначений до 01 лютого 2005 року, але у п. 6.2. Договору зазначено, що при відсутності заяви сторони про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих  самих умовах. Кількість разів пролонгації у договорі не заначено. Оскільки письмового повідомлення про розірвання договору або його зміну від позивача відповідачу не надходило, то договір було пролонговано до  01 лютого 2010 року, а потім, відповідно, до 01 лютого 2015 року. Таким чином, вважає, що оскільки автомобіль знаходиться у відповідача на підставі договору оренди, чинного на час розгляду справи, рішення суду про визнання даного договору недійсним немає, то  в позові слід відмовити.

Вислухавши  учасників процесу,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити  з наступних підстав.

      Згідно зі ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

       Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені позивачем обставини, якими він аргументує свої позовні вимоги, наданими суду доказами не доведені.

            Так, позивачем зазначено, що Кравченко М.В., який від імені СПК «Агрофірма Україна» уклав договір з позивачем про оренду спірного автомобіля, до 08 серпня 2008 року не мав права діяти від імені СПК без довіреності, що свідчить про нікчемність договору, не  надавши суду доказів цього факту.

          Щодо застосування ст.799 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року і яка встановлює вимогу нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи, то згідно п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.  Згідно п. 9 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.  

          В судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску використовується  СВК «Агрофірма «Україна» на підставі договору оренди від 20 грудня 2000 року, укладеним між ОСОБА_1 та  СВК «Агрофірма «Україна», який пролонгований до 01 лютого 2015 року, зміни до зазначеного договору не вносились.

            З огляду на вищезазначене,  застосування  норм Цивільного кодексу України щодо вимог до форми договору оренди транспортного засобу, укладеного 20 грудня 2000 року і діючому на час розгялду справи в суді протирічить діючому законодавству.

    Доводи позивача про відсутність даних про розмір орендної плати у договорі оренди, тобто що останній не містить суттєвої умови договору і визначає природу договору як «безоплатна оренда» не заслуговують на увагу, оскільки наслідки посилання на даний факт позивачем не зазначено, позивач не вважає договір неукладеним, більш того, вважає договір нікчемним.

     Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Вимог щодо  розірвання договору оренди чи аргументації про факт розірвання договору оренди   позивачем не заявлено.

У зв’язку з викладеним, враховуючи наявність законних підстав знаходження автомобіля марки ВАЗ 21213, державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, який належить на праві приватної власності позивачу  у користуванні СВК «Україна», а саме- договору оренди, враховуючи норми ст. 629 ЦК України про обов’язковість для виконання договору сторонами,  суд вважає обставини, зазначені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не доведеними і у зв’язку з цим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 61, 209, 212-215  ЦПК України, на підставі ст. 629 ЦК України, прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України,  суд

      В  И  Р  І  Ш  И  В:

В позові ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Україна” про витребування майна із чужого незаконного володіння  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня  проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                              Ю.В.Ковальова