справа №  2а-2821/10/0670  

категорія  2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Семенюк М.М.,

при секретарі -       Корольовій О.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Бехівський спеціалізований кар'єр"  < Текст > 

до   Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції   < Текст > 

про  визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382301/0 прийнятого 09.04.2010 року Коростенською об"єднаною державною податковою інспекцією, яким визначено ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8624,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п.7.4  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість у сумі 8624,13 грн. за грудень 2009 року у взаємовідносинам з ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт", оскільки здійснення операцій з транспортування паливно-мастильних матеріалів підтверджено відповідними первинними документами (накладними на придбання продукції, податковими накладними).

Зазначив, що між позивачем та ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" було укладено договір купівлі-продажу №1412/01 від 14.12.2009 року, на підставі якого ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" придбано паливно-мастильні матеріали на суму 51744,00грн., в т.ч. ПДВ - 8624,00грн. Вважає, що договір купівлі-продажу сторонами виконано, а посилання відповідача на завищення суми ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 8624,00грн. є безпідставним.

Отже, вважає, що позивачем правомірно та на підставі всіх необхідних документів заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість по операціях з придбання паливно-мастильних матеріалів.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, враховуючи скасоване Коростенською ОДПІ повідомлення-рішення №0000382301/0 від 09.04.2010 року, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 09.04.2010 року Коростенської ОДПІ про визначення ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8624,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказав на те, що при проведені перевірки ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" податковим органом не виявлено, а підприємством не надано, будь-яких документів, які б підтверджували транспортування дизельного палива, отриманого згідно договору купівлі-продажу №1412/01 від 14.12.2009 року, в кількості 9173кг. Отже на думку, податкового органу поставка дизельного палива мала нетоварний характер, не супроводжена всіма необхідними документами, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення та прийому-передачі продукції, тому оприбуткування дизельного палива не пов"язане  з господарською діяльністю підприємства.  

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22.02.2010 року по 26.02.2010 року  працівниками Коростенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" з питань достовірності виникнення від"ємного значення за грудень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2009 року, про що складено акт №82/23-01/03443749 від 02.02.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, платником завищено від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов"язань та сумою податкового кредиту за грудень 2009 року в розмірі ПДВ 8624,00грн.

У період з 24.03.2010 року по 30.03.2010 року працівниками Коростенської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" з питань достовірності виникнення від"ємного значення за січень 2010 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, за результатами якої складено акт №128/23-01/03443749 від 02.04.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, завищення суми ПДВ заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2010 року у розмірі 8624,00грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 02.04.2010 року.

У подальшому податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 09.04.2010 року визнано недійсним Коростенською ОДПІ та винесене податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 09.04.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 8624,00грн.

Судом встановлено, що між ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" та ТОВ "НКС "Торговий дім Євростандарт" було укладено договір купівлі-продажу №1412/01 від 14.12.2009 року. Згідно вказаного договору продавець - "ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" зобов"язується передати у зумовлені строки покупцеві ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр"  товар (нафтопродукти) в об"ємі згідно рахунку-фактури, на умовах поставки (з доставкою товару). Вартість послуг по перевезенню включена до вартості дизельного палива. На виконання умов даного договору покупець отримав від продавця дизельне пальне та оприбуткував його на складі, на підставі накладних на придбання продукції, податкових накладних, та зробив відповідний запис в картках складського обліку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до бази даних на рівні ДПА України ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" має одного працівника (директора), згідно поданої декларації по податку на прибуток та додатку К1/1 до декларації основних засобів не має, в зв"язку з чим податковий орган зробив висновок про те, що даний факт унеможливлює підтвердження факту здійснення перевезення дизельного палива на ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр".

Крім цього, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем не були надані товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі продукції, в якості підтвердження транспортування придбаних ПММ від продавця. Серед іншого відповідач зазначає, що позивачем не дотримані правила приймання товару за кількістю та якістю, які встановлені Порядком приймання-передачі продукції відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 р. №П-6 та від 25.04.1966 р. №П-7.

З урахування викладеного вище відповідачем було зроблено висновок про те, що поставка дизельного палива ВАТ "Бехівський спеціалізований кар"єр" мала нетоварний характер, поставка не супроводжена всіма необхідними документами відповідно до законодавства України, які б підтверджували її дійсність, відсутній факт перевезення та прийому-передачі продукції, тому оприбуткування дизельного палива не пов"язане з господарською діяльністю підприємства.

Суд не може погодитися з висновком податкового органу з наступних підстав.

Відповідно п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) встановлено, що  датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.  

Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мін’юсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.  Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п. 7.4.1 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5  ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Як зазначалось вище позивачем надано податкові та видаткові накладні, копія договору та копії платіжних доручень, як доказ сплати отриманих товарів. В даному випадку відбулась і перша і друга події, відповідно позивач з формальної точки зору правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт".

Окремо варто звернути увагу на посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування ПММ від ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт", як доказ безтоварності операцій. Дане твердження  є не обґрунтованим, оскільки згідно умов наданого договору, укладеного між позивачем та ТОВ "НКС Торговий дім Євростандарт" на постачання ПММ, поставка продукції має здійснюватись силами продавця. Таким чином позивач не може відповідати за порядок здійснення транспортування продукції. Крім цього, ані в Законі України «Про податок на додану вартість», ані в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», не встановлено обов’язку платника податків підтверджувати витрати або податковий кредити товарно-транспортними накладними. Жодним нормативним актом не встановлений обов’язок зберігати такі товарно-транспортні накладні.     

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладено,керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлання-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000402301/0 від 09.04.2010 року.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

 Повний текст постанови виготовлено: 12 липня 2010 р.

присуджено до стягнення < сума > грн.

матеріальну шкоду < сума > грн.

моральну шкоду < сума > грн.