справа № 2а-2701/10/0670
категорія 2.11.4
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Корольовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 < Текст >
до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції < Текст >
про скасування податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської МДПІ від 22.03.2010 року № 0001911701/0, № 00019121701/0.
В обґрунтування позову зазначає, що думка податкового органу щодо порушення ним вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів підприємництва" в зв'язку з продажем автомобілю VOLKSWAGEN, який відповідно до Закону України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них" відноситься до підакцизного збору, в зв'язку з чим підприємець втратив право на перебування на спрощеній системі оподаткування в 4 кварталі 2008 року є надумаю. Враховуючи вимоги статті 5 вказаного Указу, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Доходи підприємця, який перебуває на спрощеній системі, від здійснення операції з імпорту підакцизного автомобіля не можуть включатися до складу обсягу виручки, з якої сплачується єдиний податок, а оподатковуються на загальних підставах. Вважає, що тільки сума виручки, отриманої від реалізації даного автомобіля може бути віднесена до складу річного оподаткованого доходу, а сума доходу отриманого в 4 кварталі 2008 року в розмірі 243800,00 грн. не підлягає оподаткуванню згідно положень Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», оскільки здійснення єдиної операції по реалізації підакцизного товару не позбавляє його права перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Крім того, зазначає, що податковим органом безпідставно визначено що підприємцем у 4 кварталі 2008 року обсяг операцій з поставки товарів перевищив 300 тисяч гривень, в зв'язку з чим позивач мав зареєструватися як платник ПДВ, оскільки фактично сума валового доходу в 4 кварталі становила 243800,00 грн.; в 2008-2009 роках він перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому, відповідно до ст. 6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", не є платником податку на додану вартість.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували з підстав зазначених у запереченні на позов.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
У період з 22.02.2010 року по 15.03.2010 року працівниками Володарсько-Волинської МДПІ на підставі направлення №46 від 22.02.2010 року та плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову документальну перевірку СПД - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №203/1701/2972614513 від 18.03.2010 року.
В ході проведення перевірки було встановлено факт отримання позивачем за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року обсяг виручки в сумі 243800,00 грн., а за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року - обсяг виручки в сумі 350100,00 грн., що позивачем не оспорюється. Також перевіркою встановлено, що в 4 кварталі 2008 року позивачем понесені витрати по реалізації транспортних засобів в розмірі 60950 грн.
Згідно даних АРМУ "Митниця" приватним підприємцем імпортовано по ВМД №3043 від 03.12.2008 року легковий автомобіль 8703 VOLKSWAGEN фактурною вартістю 27,5 тис.грн., який реалізовано 13.12.2008 року по біржовій угоді в сумі 20,0 тис. грн., що позивачем теж не заперечується.
Відповідно до листа Житомирської митниці №31/2/6-6/17-ДСК від 21.12.2009 року ФОП ОСОБА_1 при митному оформленні зазначеного транспортного засобу платником сплачено до державного бюджету мито в сумі 6760,06грн., акцизного збору - 24760,83грн., ПДВ - 19824,29грн.
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001911701/0 від 22.03.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27427,50грн. та №0001921701/0 від 22.03.2010 року з податку на додану вартість в сумі 15030,00грн. (основний платіж - 10020 грн., штрафні санкції - 5010 грн.)
Відповідно до вимог Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим і роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.
Крім того, з 01 липня 2005 року до прийняття Закону України "Про спрощену систему оподаткування" норми Указу та розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25 березня 2005 року №2505-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливо - мастильних матеріалів.
Отже, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних ніж встановлено Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, по причині ввезення та реалізації легкового автомобіля, який є підакцизним товаром, даний дохід підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Згідно ст.13 розділу ІV зазначеного Декрету, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Виходячи з того, що позивачем за період 4 кварталу 2008 року понесені витрати по реалізації транспортних засобів в розмірі 60950,00грн., заниження чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за період 4 кварталу 2008 року, складає 182850,00 грн., податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб буде складати 27427,50 грн.
Враховуючи наведене та те, що, відповідно до п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України № 599 від 29.10.1999 року, для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу, суд вважає, що позивач неправомірно перебував у 4 кварталі 2008 року на спрощеній системі оподаткування по причині ввезення та реалізації в цьому кварталі легкового автомобіля, який є підакцизним товаром, порушив ст.13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 6.12.1992 року та п.п. "а" п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.05.2003 року, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001911701/0 від 22.03.2010 року відповідачем винесено правомірно
Відповідно до п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, особа підлягає обов'язковій операції як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Як встановлено в судовому засіданні, протягом 2008 року загальна сума операцій з поставки товарів у позивача склала 350100 грн., а тому він, відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону від 03.04.1997 року №168/97-ВР, повинен був зареєструватися платником ПДВ, чого він не зробив, а тому, як вбачається з п. 9.4 ст. 9 вказаного Закону, повинен нести відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємцем занижено суму податкових зобов'язань на суму 50100,00 грн. внаслідок невключення сум ПДВ по реалізації автотранспортних засобів, в тому числі: за грудень 2008 року обсяг оподатковуваних операцій з ПДВ становить 50100,00грн., в тому числі ПДВ 10020,00грн. внаслідок не реєстрації платником ПДВ, то за перевіряємий період платником занижено податкове зобов'язання по ПДВ на суму 10020,00грн.
Отже, суд приходить до висновку про правомірність винесеного Володарсько-Волинською МДПІ податкового повідомлення-рішення №0001921701/0 від 22.03.2010 року.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 - 163 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 21 червня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.