Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2010 року Справа № 2а-1736/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Чубари Н.В.
при секретарі: Коробченко Є.К.
за участю представників:
від позивача – Бегарука О.П.,
від відповідача – Стеблини О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ДП “Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд”(надалі-Позивач) до ВДВС Долинського районного управління(надалі-Відповідач) про оскарження дій державного виконавця та скасування постанов, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Відповідача про визнання неправомірним дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Стеблини О.В. при винесені постанови б/н від 30.06.2009 р. та б/н від 29.01.2010 р., визнання нечинною та скасування постанови б/н від 30.06.2009р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 56509,12 грн.; визнання нечинною та скасування постанови б/н від 29.01.2010р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови б/н від 30.06.2009 р., визнання нечинною та скасування виданої начальником ВДВС Долинського РУЮ постанову б/н від 10.03.2010 р. про перевірку виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.06.2009р.. відповідачем прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору за примусове виконання вимоги УПФУ України в Долинському районі Кіровоградської області № Ю-22 від 30.04.2009р. Позивач зазначає, що про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги йому не було відомо, оскільки постанова про відкриття провадження на його адресу не надходила, що в свою чергу позбавило його можливості використати права надані ст. 24 Закону “України “Про виконавче провадження”, оскільки грошові кошти зазначені у вимозі позивач добровільно сплатив в період з 25.03.2009р. по 13.04.2009р. Крім того, позивач зазначає, що 25.04.2008р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області по справі №05-01/184/6-12а/10 було поновлено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” зумовлює обов’язкове зупинення виконавчого провадження. Позивач вважає зазначені постанови протиправними, а тому підлягають скасуванню з підстав вказаних в позові.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представником відповідача подано письмові заперечення на позов, яким позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що дії посадових осіб відповідача у спірних правовідносинах здійснені у відповідності з вимогами Закону України “Про виконавче провадження”, а тому підстави для задоволення позову відсутні (а. с. 53 –54). В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в запереченнях.
В судовому засіданні 24.06.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 29.06.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Згідно ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Статтею 46 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Судом встановлено, що 30.04.2009 р. УПФ в Долинському районі Кіровоградської області винесено вимогу про сплату боргу № Ю-22 про стягнення з позивача заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 565091,20 грн.
Вказана вимога була передана для примусового виконання до відповідача (а.с.27)
15.05.2009р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги УПФУ та надано боржнику –позивачеві по справі, строк до 22.05.2009р. для добровільного виконання вимоги.(а.с.29)
20.05.2009 р. державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с.31) згідно ухвали господарського суду Кіровоградської області №05-01/184/6-12а/10 від 25.04.2008р. у зв’язку з поновленням провадження у справі про банкрутство(а.с.17,31)
30.06.2009р. державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 565091,20 грн. (а.с.8).
30.06.2009р. УПФУ в Долинському районі Кіровоградської області на адресу відповідача було направлено повідомлення про сплату боргу , яким повідомлялось, що борг в розмірі 565091,20 грн. визначений у вимозі №Ю-22 від 30.04.2009р. сплачений в повному обсязі(а.с.32).
Постановою державного виконавця від 30.06.2009р.виконавче провадження з виконання вимоги №Ю-22 від 30.04.2009р. було поновлено. (а.с.33)
30.06.2009 р. постановою державного виконавця виконавче провадження з виконання вимоги №Ю-22 від 30.04.2009р. було закінчено, при цьому з тексту постанови вбачається, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виведено в окреме виконавче провадження. (а.с.34)
Постанова про стягнення з позивача виконавчого збору на адресу позивач надійшла лише 19.02.2010р.(а.с.9)
Після отримання оскаржуваної постанови позивач звернувся до керівника відповідача зі скаргою на дії державного виконавця (а.с.10).
Постановою про перевірку виконавчого провадження від 10.03.2010р. в задоволенні скарги було відмовлено.(а.с.20)
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження” необхідними передумовами для стягнення виконавчого збору є невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання та наявність фактично вжитих державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення, наслідком яких є стягнення суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
В даному випадку винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 30.06.2009 р. є безпідставним, а дії державного виконавця по стягненню виконавчого збору суперечать положенням ст. 46 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з наступним.
По-перше, суму заборгованості позивач сплатив в добровільному порядку ще до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується платіжними дорученнями №82 від 24.03.2009р., №83 від 24.03.2009р., №105 від 10.04.2009р., №106 від 10.04.2009р. (а.с.13-16).
По-друге, відповідно до ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Представником відповідача не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів з примусового виконання вимоги №Ю-22 від 30.04.2009р. наслідком яких стало стягнення 565091,20 грн.
Більше того, державний виконавець з об’єктивних причин не міг вживати заходів з примусового виконання рішення, оскільки виконавче провадження було зупинено у зв’язку з поновленням провадження у справі про банкрутство позивача на підставі ухвали господарського суду Кіровоградської області № 05-01/184/6-12а/10 від 25.04.2008р. (а.с. 17, 18).
Як повідомив представник відповідача в судовому засіданні підставою для прийняття рішення про стягнення виконавчого збору стало повідомлення УПФУ в Долинському районі про погашення боргу (а.с.32).
При цьому державний виконавець приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору в порушення вимог ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” не пересвідчився чи отримана позивачем копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
З огляду на вищевикладене, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дії відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, дійшов висновку, що вони вчиненні не у спосіб передбачений Законом України “Про виконавче провадження” та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказані дії підлягають визнанню неправомірними, а постанова б/н від 30.06.2009р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 56509,12грн. підлягає скасуванню.
Вимога позивача про визнання нечинною та скасування постанови б/н від 10.03.2010р. про перевірку виконавчого провадження задоволенню не підлягає враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до чч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Позивачем в порушення вказаних норм КАС України не наведено доводів та не зазначено жодного доказу на обґрунтування вимоги про скасування постанови від 10.03.2010р. При цьому суд враховує, що прийняття вказаної постанови не позбавило позивача можливості звернення до суду з позовом про відновлення порушеного права.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Стеблини О.В. при винесені постанов б/н від 30.06.2009 р. та від 29.01.2010 року.
Скасувати постанову, видану ВДВС Долинського РУЮ № б/н від 30.06.2009 року про стягнення з ДП “Дирекція КГЗКОР” виконавчого збору у розмірі 565091 грн. 20 коп.
Скасувати постанову, видану ВДВС Долинського РУЮ № б/н від 29.01.2010 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № б/н від 30.06.2009 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2010 року.
Суддя Н.В.Чубара
2а-1736/10/1170