№ 2-628/2010

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 липня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Воробйової С.О.,

          при секретарі - Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Фірма «Сєлма» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого Акціонерного Товариства «Фірма «Сєлма», уточнивши позовні вимоги у порядку ст.31 ЦПК України, про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 14055,86 грн., яка складається із: заробітної плати за листопад 2008 року – 2500,84 грн., за грудень 2008 року – 94,89 грн., за січень 2009 року – 2341,70 грн., за лютий 2009 року – 1696,60 грн., щорічної оплачуваної відпустки – 2559,96 грн., компенсації за невикористану відпустку – 2559,96 грн., вихідної допомоги – 2301,91 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 36830,56 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 наказом №85 від 06.04.2000 р. був прийнятий на роботу до ВАТ «Фірма «Сєлма» на посаду водія та наказом №126 від 16.03.2009 р. був звільнений з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не нараховував та не доплачував йому заробітну плату з листопада 2008 року по лютий 2009 року, а також безпідставно проводив відрахування з його заробітної плати у розмірах, що перевищують обмеження, встановлені ст.128 КЗпП України. Також позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі, яка станом на 14.07.2010 р. складає 36830,56 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали по тих же підставах та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили суд у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, пояснивши, що при нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачеві порушень закону з боку відповідача не було і зайві утримання із заробітної плати позивача не проводилися. Нарахування заробітної плати позивачу відбувалося згідно табелю обліку робочого часу за фактично відпрацьований час. Відрахування із заробітної плати проводились по податкам та обов’язковим платежам  у сумі меншої ніж двадцять процентів заробітної плати, яка належала до виплати позивачеві. Також, з заробітної плати позивача проводилися утриманням на погашення суми позики за договором №2 від 05.03.2008 року згідно заяви ОСОБА_1 про це від 05.03.2008 року, у зв’язку з чим, позивач помилково відносить погашення суми позики до примусових відрахувань, обмеження на які передбачені ст.128 КЗпП України.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді водія транспортної дільниці у ВАТ «Фірма «Сєлма» та був звільнений наказом №126 від 16.03.2009 р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників (а.с. 5).

07.02.2008 року ОСОБА_1 звернувся до генерального директора ВАТ «Фірма «Сєлма» із заявою про надання йому безвідсоткової позики у розмірі 5000 грн. на ремонт квартири (а.с.118).

05.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Фірма «Сєлма» був укладений договір позики №2, відповідно до якого ВАТ «Фірма «Сєлма» надало ОСОБА_1 безвідсоткову цільову позику у сумі 5000 грн., а ОСОБА_1, відповідно до п.5.3 договору зобов’язався здійснювати повернення позики ВАТ «Фірма «Сєлма» рівновеликими частками, відповідно до заяви про утримання грошових коштів із заробітної плати, яка є невід’ємною частиною зазначеного договору (а.с.71).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 05.03.2008 року, яка є невід’ємною частиною договору позики №2 від 05.03.2008 року, позивач просив відповідача щомісячно впродовж 10 місяців утримувати із його заробітної плати суму у розмірі 500 грн. у рахунок повернення суми позики за договором позики №2 від 05.03.2008 року (а.с.52).  

Вищезазначені обставини не були спростовані й поясненнями сторін по справі.

Відповідно до табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата: у листопаді 2008 року за відпрацьовані 132 години в розмірі 1204,50 грн., з відрахуванням  по податкам та обов’язковим платежам у розмірі 228,56 грн. У цьому місяці також була утримана на погашення суми позики за договором позики №2 від 05.03.2008 року згідно заяви позивача сума у розмірі 500 грн. (а.с.44,73).

У грудні 2008 року позивачу заробітна плата не нараховувалася, оскільки він знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з 01.12.2008 р. по 30.12.2008 р. згідно з наказом №138-к від 28.11.2008 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.11.2008 року про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, як працюючому пенсіонеру (а.с.47, 48). У цьому місяці також була утримана на погашення суми позики за договором позики №2 від 05.03.2008 року згідно заяви позивача сума у розмірі 500 грн. (а.с.43, 72).

Згідно пояснень ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні, наказ №138-к від 28.11.2008 року ним, у встановленому законом порядку, не оскаржений.

У січні 2009 року позивачу була нарахована за відпрацьовані 36 годин заробітна плата у розмірі 476,80 грн., утримання з заробітної плати по податкам та обов’язковим платежам склали 88,85 грн. У цьому місяці також була утримана на погашення суми позики за договором позики №2 від 05.03.2008 року згідно заяви позивача сума у розмірі 500 грн. (а.с.46,76).

У лютому 2009 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за відпрацьовані 36 годин з відпускними в розмірі 1914,50 грн., відрахування по податкам та обов’язковим платежам склали 364,92 грн., а також були проведені відповідні утримання на погашення суми позики за договором позики №2 від 05.03.2008 року (а.с.45,75).

Наказом №181 від 01.10.2008 р. у ВАТ «Фірма «Сєлма» було встановлено неповний робочій тиждень з неповним робочим днем з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. з режимом роботи з 07-30 до 11-30 часів що четверга (а.с.51).

Наказом №206 від 10.11.2008 року у ВАТ «Фірма «Сєлма» було встановлено з 12.01.2009 року неповний робочій тиждень з неповним робочим днем з режимом роботи з 09-00 до 13-00 кожного понеділка, вівторку та середи (а.с.84).

Від ознайомлення з наказом №206 від 10.11.2008 року ОСОБА_1 відмовився, про що начальником транспортної дільниці ОСОБА_2 та механіком транспортної дільниці ОСОБА_3 був складений відповідний акт від 10.11.2008 року (а.с.70).

Вищевказану обставину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також підтвердили у судовому засіданні, будучи допитаними судом, у якості свідків.

Показання даних свідків суд приймає до уваги, враховуючи, що вони послідовні, не суперечливі та відповідають зібраним по справі доказам в їх сукупності.

Наказом №211 від 18.11.2008 року «Про переведення «Фірми «Сєлма» на неповний робочий день з 20.11.2008 р. по 30.11.2008 р.» установлено неповний робочий день на фірмі на період з 20.11.2008 р. по 30.11.2008 р. з режимом роботи з 07-30 до 11-30 часів (а.с.49).

Наказом  №213 від 19.11.2008 р. були внесені зміни до наказу №211 від 18.11.2008 року та об’явлено  20.11.2008 р., 24.11.2008 р., 25.11.2008 р. повними робочими днями з графіком роботи з 07-30 час. до 16-00 час.; 21.11.2008 р., 27.11.2008 р., 28.11.2008 р. вважати вихідними днями (а.с.50).

Згідно пояснень ОСОБА_1, наданих у судовому засіданні, вищезазначені накази №181 від 01.10.2008 р., №206 від 10.11.2008 року, №211 від 18.11.2008 року, №213 від 19.11.2008 р. та акт від 10.11.2008 року ним, у встановленому законом порядку, не оскаржувалися, з відповідними заявами на адресу керівництва підприємства про те, що він не згоден з зазначеними у наказах умовами праці він також не звертався.

 Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась у відповідності з діючим законодавством відповідно до табелів обліку робочого часу, відрахування  по податкам та обов’язковим платежам також проводилися з урахуванням обмежень, встановлених ст.ст.128,129  КЗпП України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати у розмірі 14055,86 грн. задоволенню не підлягають.

Доводи позивача та його представника про неправомірність щомісячного відрахування із заробітної плати позивача суми у розмірі 500 грн. с посиланням на те, що  це суперечить положенням ст.ст.128,129 КЗпП України, суд не приймає до уваги, враховуючи, що ці відрахування проводилися відповідачем на підставі цивільно-правової угоди - договору позики №2 від 05.03.2008 року, згідно добровільної заяви позивача про це, у зв’язку з чим, до вказаних правовідносин повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу України.

Суд, також не приймає до уваги, як неспроможні, й доводи позивача про те, що наказ №206 від 10.11.2008 року та наданий до нього список осіб, ознайомлених з ним, а також акт від 10.11.2008 року є підробленими, враховуючи, що ці обставини не доведені ним у встановленому законом порядку, незважаючи на роз’яснення судом ОСОБА_1 правових наслідків вчинення або не вчинення певних процесуальних дій.

Враховуючи, що з позивачем з боку відповідача був проведений повний розрахунок при звільненні, у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині  стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 36830,56 грн. також не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та в матеріалах справи відсутні відомості про понесення відповідачем судових витрат, у зв’язку з чим, суд не вирішує питання про стягнення з позивача судового збору.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, відповідно до положень ст.81 ЦПК України,  с тягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 115, 116, 117, 128, 129 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215,218,294  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Фірма «Сєлма» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: