Справа №2-444/10                                                    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

01 червня 2010 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді – Воробйової С.О.,

         при секретарі – Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, третя особа по справі: Відкрите акціонерне товариство «Ощадбанк України», про визнання права на отримання надбавки до пенсії та стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

         ОСОБА_1, в особі представника позивача за довіреністю ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, третя особа по справі: Відкрите акціонерне товариство «Ощадбанк України» про визнання права на отримання надбавки до пенсії та стягнення збитків, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він є пенсіонером Міністерства оборони України і до 01.01.2007 року перебував на пенсійному забезпеченні у Військовому комісаріаті АРК, а з 01.01.2007 року перебуває на пенсійному забезпеченні у Головному управлінні Пенсійного фонду України в АРК.  До 01.05.2007 року позивач отримував надбавку до пенсії на непрацездатного члена сім’ї, як непрацюючий пенсіонер, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім’ї, оскільки мав на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_4, яка э студенткою очного відділення Київського національного економічного університету. Однак, у квітні 2007 року позивач отримав від Головного управління  Пенсійного фонду України в АРК повідомлення про те, що з 01.05.2007 року на підставі вимог п. «а» ч.1 ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв’язку з досягненням його дочкою 18-річного віку виплата надбавки до пенсії на непрацездатного члена сім’ї, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім’ї, йому припиняється. У зв’язку з чим, позивач просить суд визнати за ним право на отримання надбавки до пенсії на непрацездатного члена сім’ї, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім’ї, що належать до осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки вважає, що відповідач невірно трактує положення п.«а» ч.1 ст.16 та ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яки, як він зазначає, передбачають можливість отримання ним вищезазначеної надбавки до пенсії до досягнення його дочкою 23-річного віку. Також, позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в АРК спричинені йому збитки за період з 01.05.2007 року по 31.03.2009 року у розмірі 5275 грн., яки він поніс у зв’язку з неотриманням повного розмиру пенсії з вини відповідача.

         У судове засідання позивач та його представник не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла до суду заява, у який він підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд розглянути справу за його відсутності, а також за відсутності позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, пояснив, що, дійсно, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію за цим Законом  нараховується надбавка як непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні  непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Однак, до непрацездатних членів сім'ї в даному випадку слід відносити тільки тих осіб, що вказані в п.«а» ч.4 ст.30 Закону, тобто дітей, які не досягли 18 років. Розширеному тлумаченню, на думку представника відповідача, ця норма Закону не підлягає, тому немає законних підстав для призначення позивачу  надбавки до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що має на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином,  надав на адресу суду заяву с проханням розглянути справу за його відсутності.

         Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, а також матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 №Та-116196, суд, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню по наступних підставах.

    Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України і отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням серії Є №019653 від 12.11.2004 року (а.с.8).

З 01.01.2007 року, на підставі ст.99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року, повноваження щодо нарахування та виплати пенсій військовослужбовцям Міністерства оборони України, а значить і позивачу, були покладені на органи Пенсійного фонду України, а отже на Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

ОСОБА_1 має дочку – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.05.1987 року, яка є студенткою Кримського економічного інституту Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана (а.с.7).

 У квітні 2007 року Головне управління Пенсійного фонду України в АРК повідомило позивача про те, що з 01.05.2007 року на підставі вимог п. «а» ч.1 ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв’язку з досягненням його дочкою 18-річного віку виплата надбавки до пенсії на непрацездатного члена сім’ї, як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім’ї, йому  припинена (а.с.8).

Норми  і порядок  пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту  інформації України, державній пожежній охорони, Державній служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій  службі України, та деяких інших осіб визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчислення в мінімальному розмірі) нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів  сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї  в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічна надбавка призначається і непрацюючим інвалідам, що передбачено пунктом «а» частини 1 статті 24 Закону.

Таким чином, вказані норми Закону кореспондуються з положенням статті 30 цього Закону щодо визначення поняття «непрацездатні члені сім'ї».

Відповідно до п. «а» ч.4 ст. 30 Закону України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або  старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.   

Враховуючі вищевикладене, оскільки дочка позивача 06.05.2007 року досягла 18-річного віку, то  відповідачем була правомірно припинена виплата вищевказаної надбавки.

Суд вважає помилковими посилання позивача та його представника  на ч.6 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно до якої вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної  охорони) стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку, тому що ця норма  Закону регулює питання права на отримання пенсії вказаними особами в разі втрати годувальника. Взагалі, стаття 30 Закону регулює питання права на отримання пенсії в разі втрати годувальника непрацездатними членами сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісті військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Суд також вважає, що положення ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у контексті п. «а» ч.1 ст.16 та п. «а» ч.1 ст.24 цього Закону лише  для визначення коло осіб, які  є непрацездатними. Частина 6 статті 30 Закону не визначає коло осіб, які є непрацездатними членами сім'ї. Ці питання регулюються виключно пунктами «а»- «д» частини 4 статті  30 цього Закону.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача та його представника на положення ст.199 Сімейного кодексу України, оскільки  зазначена стаття  передбачає виключно зобов'язання  батьків  на утримання повнолітніх дітей, яки продовжують навчання, до досягнення ними 23-річного віку, при умовах, що батьки  можуть надавити матеріальну допомогу.  Виникнення у батьків аліментних зобов'язань не  покладає обов'язку на державу  забезпечити батьків коштами для виконання цих зобов'язань.

Частиною 1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що права позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в АРК не порушені, суд вважає що позовні вимоги позивача в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в АРК збитків за період з 01.05.2007 року по 31.03.2009 року у розмірі 5275 грн., також не підлягають задоволенню.

На підставі  ст.ст.16,24,30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП із змінами та доповненнями,ст.ст.15,16,22 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,15,60,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, третя особа по справі: Відкрите акціонерне товариство «Ощадбанк України», про визнання права на отримання надбавки до пенсії та стягнення збитків – відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

         Суддя: