справа №  22-а-4330-10                                   Головуючий в суді 1 інст. Грипіч Л.А. категорія № 57                                                                      Суддя - доповідач Мельник Ю.М.    

                            У Х В А Л А                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                         4 серпня 2010 року                                                                                   м. Рівне            

    Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області  в складі :     головуючого судді                         Мельника Ю.М.                             суддів                                              Буцяка З.І., Шеремет А.М.                         з участю секретаря                         Колесової Л.В.                            

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Костопільському  районі Рівненської області на постанову Костопільського  районного суду від  12 листопада  2009  року у справі за позовом  ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України  в  Костопільському районі Рівненської області про  визнання незаконними дій та  зобов’язання провести перерахунок пенсії    ,                                                                 в с т а н о в и л а:                          

    У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання незаконними дій та зобов’язання провести перерахунок пенсії учасника  ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.                             Постановою Костопільського районного суду від 12 листопада 2009 року дії відповідача визнані  протиправними та зобов’язано Управління зробити перерахунок та здійснити виплату позивачеві пенсії  в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з  23 лютого 2009 року.                                 В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі ставить питання про скасування  постанови місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального  права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

    Приписами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Частиною 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),  визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. При цьому визначено , що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

    Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Як встановлено судом першої інстанції , позивач є інвалідом II групи , віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку,  що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54  цього ж Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

    Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у

зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а  в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

    При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

    Положення частини третьої статті 28 Закону  України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"   , на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

    Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

    Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова  суду першої  інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків  місцевого суду.                                                 Керуючись  ст. 15 , ст. 304-1, п.1 ч.1 ст. 307 ,  ст. 308 ,  ст. 315 , 317 ЦПК України,  п.2 розділу II  Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1691-VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року , ст.. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,   колегія суддів,                                    

                        УХВАЛИЛА:                        

    Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Костопільському   районі  відхилити, а постанову  Костопільського  районного суду від   12 листопада  2009  року - залишити без змін.             Ухвала апеляційного суду та постанова суду першої інстанції набирають законної сили з моменту   проголошення ухвали апеляційного суду.

    Ухвала апеляційного суду остаточна , оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

    Головуючий :

    Судді: