Справа № 2-508/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            30 липня   2010 року                

Богуславський районний суд Київської області  в складі :          

головуючого судді                                        Тітова М.Б.

при секретарях                                               Годжаєвій З.Ф.,  Олійник Л.С.

з участю  позивача                                        ОСОБА_1

представника позивача                                 ОСОБА_2

відповідача                                                     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про визнання дійсними договорів купівлі-продажу часток житлового будинку та визнання права власності на житловий будинок –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просить суд визнати дійсним   договір купівлі-продажу 16/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області, укладений 10 червня 1997 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1; визнати дійсним договір купівлі-продажу 29/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області, укладений 10 червня 1997 року між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1; визнати дійсним договір купівлі-продажу 55/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області, укладений 10 червня 1997 року між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_1, а також визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 104,70 кв.м. та господарські споруди: дві веранди, погріб, сарай-прибудову, вбиральню, огорожу, ворота, хвіртку підпірну стінку, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10 червня 1997 року між ним та вказаними особами було укладено в усній формі договори купівлі-продажу частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області. Згідно письмових розписок він сплатив ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за 84/100 частин будинку 20000 гривень і ОСОБА_4 за 16/10 частину будинку 5000 гривень, після чого перейшов жити в цей будинок. 10 червня 1997 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 дали довіреності відповідачу по справі ОСОБА_3, який повинен був оформити технічну документацію на будинок та нотаріально посвідчити договори купівлі-продажу частин будинку. Однак, в подальшому відповідач не виконав взятого на себе зобов’язання та не провів належне оформлення договору купівлі-продажу частин будинку, що перешкоджає йому (позивачу) належним чином володіти та розпоряджатися будинком, в якому він проживає з 1997 року по даний час.

Позивач стверджує, що при укладені правочину було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами - розписками про отримання грошових коштів. Також  відбулося повне виконання даного договору, а саме ним було сплачено грошову суму 25000 гривень за куплений будинок, а його співвласники  передали йому будинок. Тому позивач вважає, що цей правочин має бути визнано судом дійсним і за ним має бути визнано право власності на придбаний житловий будинок згідно положень ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року.    

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 позов підтримали, обгрунтувавши вимоги  вищенаведеними обставинами та доказами.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав і підтвердив пояснення позивача щодо повного розрахунку за будинок, а також зазначив, що вчасно не виконав зобов’язання про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу частин будинку.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України  у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, відповідача та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 227 ЦК України в редакції від 18 липня 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України в редакції від 18 липня 1963 року в разі якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Як убачається із пояснень позивача та відповідача, сторони укладений між ними договір купівлі-продажу частин житлового будинку, що розташований в м. Богуславі по АДРЕСА_1, нотаріально не посвідчили ні на момент його укладення, ні в послідуючому.

Позивач  виконав своє зобов'язання по оплаті товару,  а  відповідач передав житловий будинок, що підтверджено належними доказами по справі: поясненнями сторін, копіями розписок про отримання грошових коштів за проданий будинок.

Згідно ч. 1 ст. 153  ЦК України в редакції від 18 липня 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Натомість, належна форма договору купівлі-продажу частину будинку, що розташований в м. Богуславі по АДРЕСА_1, не була дотримана сторонами, що перешкоджає позивачу належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися  вищевказаним  будинком.

З огляду на викладене суд вважає, що укладені 10 червня 1997 року договори купівлі-продажу частин житлового будинку між ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, необхідно визнати дійсними , оскільки сторони  домовилися щодо всіх істотних умов договору, а саме щодо предмету договору, ціни товару, форми та строків розрахунку та фактично відбулося повне виконання договору.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.  10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 174 ч. 4, 209, 212, 214, 215,  218  ЦПК України, ст.ст.  47, 227 ЦК України в редакції 1964 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 16/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області, укладений 10 червня 1997 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 29/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області, укладений 10 червня 1997 року між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу 55/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області, укладений 10 червня 1997 року між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_1.

            Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок загальною площею 104,70 кв.м. та господарські споруди: дві веранди, погріб,  сарай-прибудову, вбиральню, огорожу, ворота, хвіртку підпірну стінку, що розташовані по АДРЕСА_1 в м. Богуславі Київської області.                                  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області  через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлене 04 серпня 2010 року.

              Головуючий:  суддя                     (підпис)                      М.Б.Тітов