Справа № 2а-10513/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Хлюстіна Ю.М.
при секретарі судового засідання: Череватому М.Ю.
за участю сторін:
від позивача представник - Притула Л.Г. ( по довіреності)
від відповідача ТОВ «Бьюкер»
представник - Ілієва А.І.( по довіреності)
від відповідача ТОВ «Торгівельна
фірма «Сфера»представник - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Сфера»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Сфера»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер»отримані по договору купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року кошти в сумі 536571 грн., стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер»в дохід держави кошти в сумі 536571 грн. на розрахунковий рахунок 31009129700214 код платежу 31010000, одержувач – УДК в Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23214695 банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області,-
ВСТАНОВИВ:
До суду з адміністративним позовом звернулась Ізмаїльська об’єднана державна податкова інспекція до товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Сфера»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Сфера»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер»отримані по договору купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року кошти в сумі 536571 грн., стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер»в дохід держави кошти в сумі 536571 грн. на розрахунковий рахунок 31009129700214 код платежу 31010000, одержувач –УДК в Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23214695 банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області. 21.02.2007 року за №0023/2301/31536193 Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області був складений акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Бьюкер»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2006 року. В ході перевірки було виявлено, що між ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»та ТОВ «Бьюкер» був укладений договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року про продаж грецьких горіхів на суму 545000 грн. Згідно накладних ТОВ «Бьюкер»отримав від ТФ «Сфера»грецькі горіхи на суму 536571 грн. та сплатив вказану суму продавцеві згідно квитанцій до прибуткового касового ордера. ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера», укладаючи договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року з ТОВ «Бьюкер», мала умисел на укладення договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, так як установчі документи ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»визнані судом недійсними, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, вказаний вище договір підписаний особою, яка не мала на це повноважень.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що 21.02.2007 року за №0023/2301/31536193 Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області був складений акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Бьюкер»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2006 року. В ході перевірки було виявлено, що між ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»та ТОВ «Бьюкер» був укладений договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року про продаж грецьких горіхів на суму 545000 грн. Згідно накладних ТОВ «Бьюкер»отримав від ТФ «Сфера»грецькі горіхи на суму 536571 грн. та сплатив вказану суму продавцеві згідно квитанцій до прибуткового касового ордера. Однак, згідно листів ДПІ у Солом’янському районі м. Києва і рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 21.04.2006 року нам стало відомо наступне. ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»зареєстрована Солом’янською райдержадміністрацією м. Києва 30.06.2005 року за №107310000004754 та взята на облік в ДПІ Солом’янського району м. Києва. Заснована ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»громадянином ОСОБА_3, який за винагороду зареєстрував це підприємство, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю. Також Солом’янський районний суд м. Києва встановив, що засновник підприємства ніякого відношення до створення, реєстрації ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера» не мав, внесків в статутний фонд не вносив, а управління підприємством здійснювали невідомі особи. Крім того, Статут вказаного підприємства містить недостовірні відомості, а саме юридична адреса: вул. Солом’янська, буд.5, м. Києва не відповідає дійсності, так як за вказаною адресою не знаходиться. У зв’язку з цим суд визнав Статут ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»та свідоцтво про його державну реєстрацію недійсними з моменту їх реєстрації, а також визнав недійсним його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість. Таким чином, ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера», укладаючи договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року з ТОВ «Бьюкер», мала умисел на укладення договору, який суперечить інтересам держави та суспільства, так як установчі документи ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»визнані судом недійсними, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, вказаний вище договір підписаний особою, яка не мала на це повноважень. Положення ст.207 та ст.208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить засадам суспільства, а згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання його недійсним судом не вимагається. Зважаючи на вищесказане, прошу суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Бьюкер» в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що підприємством був заключний з ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»договір на поставку грецьких горіхів. Цей договір був виконаний з боку ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера», а ТОВ «Бьюкер»здійснила сплату за отриманий товар, який в подальшому був надісланий відповідно до договору до Туреччини.
Представник відповідача ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»в судове засідання не з’явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ТОВ «Бьюкер», перевіривши їх доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити за наступних підстав.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
21.02.2007 року за №0023/2301/31536193 Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області був складений акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Бьюкер»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2006 року (аркуші справи 4-8).
В ході перевірки було виявлено, що між ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»та ТОВ «Бьюкер» був укладений договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року про продаж грецьких горіхів на суму 545000 грн. (аркуш справи 97). Згідно накладних ТОВ «Бьюкер»отримав від ТФ «Сфера» грецькі горіхи на суму 536571 грн. та сплатив вказану суму продавцеві згідно квитанцій до прибуткового касового ордера (аркуші справи 98-106).
Так допитаний, в якості свідка ОСОБА_4, який на момент укладення зазначеного договору, працював експедитором у ТОВ «Бьюкер», підтвердив, що дійсно був укладений договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року про продаж грецьких горіхів на суму 545000 грн. На підставі зазначеного договору, згідно накладних він особисто отримав від ТФ «Сфера»грецькі горіхи, а саме 4 машини та сплатив кошти за товар у сумі 536571 грн. продавцеві згідно квитанцій до прибуткового касового ордера.
Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»зареєстрована Солом’янською райдержадміністрацією м. Києва 30.06.2005 року за №107310000004754 та взята на облік в ДПІ Солом’янського району м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (аркуш справи 97).
Як вбачається з листів ДПІ у Солом’янському районі м. Києва і рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 21.04.2006 року (аркуші справи 9-10, 11,12), заснована ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»громадянином ОСОБА_3, який за винагороду зареєстрував це підприємство, не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю. Також Солом’янський районний суд м. Києва встановив, що засновник підприємства ніякого відношення до створення, реєстрації ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»не мав, внесків в статутний фонд не вносив, а управління підприємством здійснювали невідомі особи. Крім того, Статут вказаного підприємства містить недостовірні відомості, а саме юридична адреса: вул. Солом’янська, буд.5, м. Києва не відповідає дійсності, так як за вказаною адресою не знаходиться. У зв’язку з цим суд визнав Статут ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»та свідоцтво про його державну реєстрацію недійсними з моменту їх реєстрації, а також визнав недійсним його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість (аркуш справи 13).
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, зазначені в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держав коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
При цьому санкції застосовуються за вчиненням правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.
Таким чином, для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
В той же час, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів однією із сторін договору недійсним та скасування її державної реєстрації, оскільки предметом дослідженням у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.
Юридичними наслідками скасування державної реєстрації підприємства з підстав його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі, держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключенням з державного реєстру.
Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що підприємства не платили податків, а інших доказів, що їх дії суперечать інтересам держави, вони суду не надали.
Крім того, представник позивача у судовому засіданні особисто вказала, що єдиний доказом того, що договір купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року з ТОВ «Бьюкер»є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є та обставина, що даний договір укладався з метою не сплати податків до бюджету держави. Інших доказів у підтвердження того, що зазначений договір суперечить інтересам держави та суспільства представником позивача суду не було надано.
Згідно з ч.1 ст.208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд, що відповідає ст..41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то можна сказати, що вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій, що відповідають визначенню, наведеному в ч.1 ст.238 ГК України.
З урахуванням викладеного, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст.250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що днем порушення відповідачами установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності є дата укладення договору –30.01.2006 року, а позов подано Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією Одеської області –09.10.2008 року, тобто з пропущенням строку встановленого ст.250 ГК України для застосування санкцій, встановлених ч.1 ст.208 ГК України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що відповідачі діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6,7, 8, 9, 11,49, 51, 86, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Сфера»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Сфера»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер» отримані по договору купівлі-продажу №11 від 30.01.2006 року кошти в сумі 536571 грн., стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бьюкер»в дохід держави кошти в сумі 536571 грн. на розрахунковий рахунок 31009129700214 код платежу 31010000, одержувач –УДК в Ізмаїльському районі ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23214695 банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області - відмовити в повному обсязі.
.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27 липня 2010 року.
Суддя