Справа № 2 -654
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Шевчук Л.П.
при секретарі Поліщук Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику та Державного Казначейства України про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
20 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику, в якому, просить зробити перерахунок пенсії та стягнення заборгованості відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунку щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії 1, по Ш групі інвалідності – не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановлених ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2009 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 1 березня 2010 року по день винесення судового рішення та виплачувати її в майбутньому. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії 1, інваліду Ш групи – 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 березня 2010 року по день винесення судового рішення та виплачувати її в майбутньому. Всього просить стягнути на його користь 11 157 грн. 65 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Положенням ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 12 червня 2007 року, та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як інвалід Ш групи, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, які йому призначено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір його пенсії не повинен бути нижче шести мінімальних пенсій за віком. Крім того, позивач посилається на ст. 50 вказаного Закону України про те, що особам, які відносяться до першої категорії, інвалідів третьої групи призначається додаткова пенсія за шкоду нанесену здоров'ю у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком.
Позивач звертався до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Своїм листом від 20 квітня 2010 року Відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії , оскільки 11 січня 2008 року відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посилаючись на те, що для інвалідів третьо ї групи пенсія не може бути нижчою 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2006 року установлено мінімальні розміри пенсій, без врахування додаткових пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» підвищено цей розмір мінімальної пенсії.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надав письмові заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року № 530, як на порядок обчислення пенсії. Тому відповідач вважає, що підстави для перерахунку пенсії позивачеві по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні. При цьому, з посиланням на ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», представник відповідача зазначив, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок і підвищень до пенсії цим законом не передбачено. Хоча Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ряду пунктів закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі положення п.28 розділу ІІ та втратило чинність, однак рішення про відновлення дії законодавчих актів, визнаних неконституційними, у редакції, чинній до внесення змін, прийнято не було, рішення Конституційного суду автоматично не відновлюють редакцію нормативно-правових актів, що діяла до внесення в них змін. Таким чином, на думку представника відповідача, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, залишився неврегульованим та Постанова КМУ № 530 та № 654 – єдині нормативно-правові акти, що регулюють дане питання. В задоволенні позовних вимог просить відмовити, судовий розгляд по справі провести у його відсутність.
Представник відповідача - Державного Казначейства України в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд за відсутності представників сторін, оскільки про це є від представника відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику – заява..
Суд, заслухавши пояснення позивача, враховуючи позицію відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені суду докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 12 червня 2007 року (а.с. 7). Згідно із довідкою МСЕК № 002675 (а.с. 9) позивача визнано безстроково інвалідом Ш групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду в м. Хмільнику та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка станом на 16 квітня 2010 року становила 1152 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.2001 року № 796-Х1І та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по Ш групі інвалідності від 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія – становить 50 % мінімальної пенсії за віком.
Встановленим Законом нормам відповідають положення п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 30.10.1997 року № 523.
Згідно із ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, провадиться відповідно до правил та загальних підстав Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Проте відповідач протягом всього часу нарахування пенсії керується постановами КМУ № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, в яких були визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на положення Конституції України суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача його позиції посиланням на норми підзаконних нормативних актів, а саме визначених цими постановами Кабінету Міністрів розмірів пенсії, виходячи з того, що питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає закон, а не постанова.
Відповідно до п.6 ч. І ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМУ не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати розміри компенсацій, встановлених цим законом.
Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування пенсій в порядку, встановленому саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.
Крім того, відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за конституційними нормами та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.
Виходячи з цього, суд вважає дії відповідача по нарахуванню пенсії в розмірі, встановленому постановами КМУ, неправомірними.
Зі змісту ст.ст. 50 та 54 Закону № 796 випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Отже, при нарахуванні пенсії, визначеної ст.ст. 50, 54 Закону № 796, відповідач повинен керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки обчислення і призначення державної та додаткової пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, вихідним критерієм для обрахунку пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.
Окрім того, відповідно до ч. З ст. 67 Закону № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком також встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). Закон України «Про прожитковий мінімум» дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Зі змісту ст.ст. 1,2 вказаного закону випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. З ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50 54 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XI, є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача грунтуються на правових нормах і підлягають частковому задоволенню.
Будь-яких вимог до Державного казначейства України позивач не висуває, підстави для вирішення питання про взаємовідносини між позивачем та Державним казначейством відсутні.
Відповідач – управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику звільнений від сплати судового збору, однак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду (а.с. 14) підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, відповідно до ст.1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Вимога позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі, Вінницької області призначити та виплачувати йому недораховану та недоплачену пенсію в подальшому є передчасною, так як стосується майбутнього періоду та не ніяким чином не порушує його законних прав, свобод, інтересів, а тому задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково, починаючи з 1 березня 2010 року по день винесення судового рішення.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 257 ЦК України, ст.ст. 3, 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику та Державного Казначейства України про перерахунок пенсії та стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області щодо перерахунку призначеної ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 за період з 1 березня 2010 року по 30 липня 2010 року відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ державну пенсію, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмільнику Вінницької області за цей період таких виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
/підпис/
З оригіналом вірно:
В. о. голови
Хмільницького міськрайонного суду К.О. Клімик
Ст. секретар Н.А. Фігурська