СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 вересня 2007 року | Справа № 2-5/4812-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Горошко Н.П.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Олейник Людмили Олександрівни (повноваження перевірені), директор товариства з обмеженою відповідальністю "Токмак-1";
позивача: Маркович Юрій Володимирович, довіреність № б/н від 23.03.07;
відповідача: Голубєва Ніна Анатоліївна, довіреність № 01/3634 від 28.12.06, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 11.05.2007 у справі № 2-5/4812-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Токамак-1" (вул. Попова, 10,Гресівський, м. Сімферополь,95493)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
про визнання договору відновленим на термін, раніш встановлений договором
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2007 у справі № 2-5/4812-2007 позов задоволено.
Визнано договір оренди № 09 державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду господарського товариства - частини нежилих приміщень 1 поверху, загальною площею 62,1 кв. м., розташованих в гуртожитку, за адресою: м. Сімферополь вул. Попова, 10 укладений 01 серпня 2000 року між Фондом майна АР Крим та ТОВ „Токамак-1” відновленим на термін з 02 серпня 2005 року по 02 серпня 2010 року на умовах, які були передбачені договором оренди № 09 державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду господарського товариства - частини нежилих приміщень 1 поверху, загальною площею 62,1 кв. м., розташованих в гуртожитку за адресою: м. Сімферополь вул. Попова, 10, укладений 01 серпня 2000 року між: Фондом майна АР Крим та ТОВ „Токамак-1”.
Стягнуто з Фонду майна АР Крим на користь ТОВ „Токамак-1” 85,00грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки відповідач протягом одного місяця, після закінчення строку дії договору, не звертався з вимогами до позивача розірвати договір, то, таким чином, місцевий суд застосував до даних спірних правовідносин сторін норму статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд неправомірно залишив поза увагою те, що згідно зі статтями 793 та 794 Цивільного кодексу України - договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, відповідач зазначає, що, оскільки термін дії договору складає 5 років, то продовження спірного договору є незаконним і неможливим.
Крім того, Фонд майна Автономної Республіки Крим посилається на неправомірне стягнення з нього судових витрат, оскільки це суперечить положенням пункту 35 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2007 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Борисову Ю.В.
12 вересня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 17 вересня 2007 року.
17 вересня 2007 року було оголошено перерву до 19 вересня 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фонду майна Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2000 року на підставі Наказу Фонду майна АР Крим № 437 від 21.06.2000 „Про передачу частини нежитлового приміщення, розташованого у гуртожитку за адресою: м. Сімферополь, вул. Попова, 10” між Фондом майна АР Крим і товариством з обмеженою відповідальністю „Токамак-1”, був укладений договір оренди державного майна, яке не увійшло до статутного фонду Механізованої колони № 63 - філії ВАТ „Південелектромережбуд”, створеного у процесі корпоратизації, а саме: частини нежитлового приміщення першого поверху (загальною площею 62,1 кв. м.), розташованого у гуртожитку за адресою: м. Сімферополь, вул. Попова, 10.
Відповідно до пункту 1.1 Договору орендар –товариство з обмеженою відповідальністю "Токамак-1" приймає нежитлові приміщення в строкове платне користування по акту прийому-передачі для розміщення кафе-бару.
Пунктом 7.1 Договору визначений строк його дії - протягом п'яти років: з 01 серпня 2000 року по 01 серпня 2005 року.
Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
Обставини справи також свідчать про те, що 02.12.2005 листом за № 18 (а. с. 44) позивач звернувся до Фонду майна Автономної Республіки Крим з клопотанням пролонгувати Договір оренди на підставі пункту 7.7 Договору.
Однак, листом від 24.01.2006 № 08-10/12836 (а. с. 43) відповідач відмовив позивачу, та пояснив про неможливість пролонгації договору та просив повернути орендоване майно за актом прийому-передачі.
Крім того, листом від 25.01.2007 № 08-10/12833 (а. с. 39-40) Фонд майна Автономної Республіки Крим повідомив товариство з обмеженою відповідальністю "Токамак-1" і балансоутримувача про необхідність повернення зазначеного нерухомого державного майна.
Відповідно до пункту 7.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом місяцю після закінчення дії договору він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Оскільки орендоване майно має статус державного, одночасно підлягають застосуванню норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Пунктом 2 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, протягом одного місяця, після закінчення строку дії договору, тобто до 01.09.2005 не звертався до позивача з вимогами розірвати договір.
Відповідно до статей 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Таким чином, необхідно зробити висновок про те, що договір в силу пункту 7.7 договору та норми статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” продовжив свою дію і, відповідно, вважається відновленим на термін і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, однак, помилково застосував норми Цивільного кодексу України в редакції 2004 року. Такі обставини, на думку судової колегії, свідчать лише про необхідність виключення з мотивувальній частині рішення що оскаржується, посилань суду на норми статей 525, 526, 764 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року.
При цьому, судова колегія не може прийняти до уваги посилання Фонду майна Автономної Республіки Крим на норми статей 793 та 794 Цивільного кодексу України, оскільки договір оренди був укладений 01 серпня 2000 року, тобто на момент чинності Цивільного кодексу Української РСР, в якому не має вказівки про необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Згідно з Роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.
При цьому, такий висновок не суперечить пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень чинного Цивільного кодексу України, відповідно до якого - до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. В даному випадку питання про зміну, або розірвання договору не має місця.
Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про віднесення на відповідача суми державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Інші доводи відповідача які викладені в апеляційній скарзі не мають значення для правомірного вирішення спору.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2007 у справі № 2-5/4812-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Н.П. Горошко
Ю.В. Борисова