Справа № -22 ц-6625/10 Головуючий в інстанції ПризенкоД.О.
Доповідач Свинцова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів: Савченко В.О., Карташова О.Ю.,
при секретарі: Глазковій Ю.О.,
згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18 лютого 2010 року, як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області на постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2009 року у цивільній справіі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області про визнання незаконною відмову у нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії та покладення обов’язку здійснити перерахунок пенсії та здійснити доплату підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати нарахувати та виплатити суму підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як дитині війни , за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою суду позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 19.11.2008 року до 31.12.2008 року неправомірними та зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 19.11.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову у позові.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що позивач відноситься до категорії „діти війни”, знаходиться на обліку відповідача та отримує пенсію.
Місцевий суд вважає, що на підставі вимог статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, має підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням встановленого прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, місцевий суд зобов’язав відповідача здійснити позивачу виплату підвищення пенсії.
Такі висновки місцевого суду засновані на встановлених обставинах справи та вимогах чинного законодавства.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачеві відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх дотримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України.
Посилання апелянта на те, що непідвищення пенсії до розміру, встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”, викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд правильно визнав неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, та зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
У відповідності зі ст.307 ЦПК України з а наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно зі ст.308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в зазначеній у апеляційній скарзі частині
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'яносербську Луганської області відхилити.
Постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває чинності негайно та може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :
Судді :