АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-6505/10 Головуючий в 1 інстанції – Скворцова В.Г. Доповідач – Свинцова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів: Савченко В.О., Карташова О.Ю.
при секретарі: Глазковій Ю.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області на постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 березня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області про визнання неправомірними дій щодо відмови підвищення пенсії як дитини війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача УПФ в Слов'яносербському районі Луганської області, в якому вказав, що він належить до соціальної категорії громадян«Дитина війни», а тому згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії за віком на 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з чим просив визнати дії відповідача щодо відмови в виплаті підвищення до пенсії неправомірною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік.
Постановою Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії неправомірними, зобов’язав Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що його дії в частині виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки, відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює це питання, просить постанову скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю. Тобто фактично відповідач не згоден з постановою суду в частині задоволення позовних вимог позивача.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення .
У відповідності з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України "Про соціальний захист дітей війни",
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем УПФ в Слов'яносербському районі Луганської області призначена та виплачується позивачеві пенсія за віком.
Позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, оскільки народився у 1939 році Позивач має право на підвищення до пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії, йому таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2009 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
Суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 рік. З урахуванням встановленого прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, місцевий суд зобов’язав відповідача здійснити позивачу виплату підвищення до пенсії.
Такі висновки місцевого суду засновані на встановлених обставинах справи та вимогах чинного законодавства.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачеві відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх дотримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України.
Посилання апелянта на те, що непідвищення пенсії до розміру, встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”, викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд правильно визнав неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, та зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
У відповідності зі ст.307 ЦПК України з а наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно зі ст.308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в зазначеній у апеляційній скарзі частині.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області відхилити.
Постанову Слов'яносербського районного суду Луганської області від 18 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набуває чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий :
Судді: