АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-6117 Головуючий в 1 інстанції Кузнецова М.Л.
Доповідач – Свинцова Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів: Савченко В.О., Карташова О.Ю.
при секретарі: Глазковій Ю.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області суду від 19 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності суб’єкту владних повноважень неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та сплату підвищення до пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача УПФ в м. Стаханові Луганської області, в якому вказала, що вона належить до соціальної категорії громадян «Дитина війни», а тому згідно ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії за віком на 30% мінімальної пенсії за віком. У зв’язку з чим просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період часу з 01.01.2008 року до 31.12.2009р., а також з 01.01.2010 року.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 19 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачці підвищення до пенсії, як «дитині війни», зобов’язав Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 25 грудня 2008 року до 25 грудня 2009 року. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки, відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює це питання, просить постанову скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні позову повністю..
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У відповідності з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України "Про соціальний захист дітей війни",
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем, УПФ в м. Стаханові Луганської області, призначена та виплачується позивачці пенсія за віком.
Позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, оскільки народилась у 1944 році, у зв’язку з чим має право на підвищення до пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії, їй таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2008-2009 років.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивачки за період з 25 грудня 2008 року до 25 грудня 2009 рік.
Судом встановлено, що ст.71 Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2009 року № 835-VI Кабінету Міністрів України було надане право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах з 22 травня-48,1 грн., з 1 липня 48,2 та з 1 жовтня 49,8 грн. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що нарахування та виплата у період часу з 25.12.2008 року до 25.12..2009 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися відповідно до вимог ст.6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни" згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. .
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачеві саме відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України.
Посилання апелянта на те, що не підвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищевикладене, суд правильно визнав неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни, та зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з 25 грудня 2008 року до 25 грудня 2009 року.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
У відповідності зі ст.307 ЦПК України з а наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно зі ст.308 ЦПК України а пеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в зазначеній у апеляційній скарзі частині.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області відхилити.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 19 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набуває чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий :
Судді: