Справа 22 ц-4183/10 Головуючий 1-ї інстанції – Труфанова М.О.
Доповідач – Свинцова Л.М.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Свинцової Л.М.
суддів Савченко В.О., Дронської І.О.
при секретарі Глазковій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в Артемівському районі м. Луганська на постанову Артемівського районного суду м. Луганськ від 19 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, третя особа ГУ ДКУ в Луганській області, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Артемівського районного суду м. Луганськ від 19 лютого 2010 року позовні вимоги було задоволено, визнано незаконними дії відповідача в частині виплати позивачці підвищення до пенсії у період часу з 01.01.2009 р до 31.12.2009 року, зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як „дитині війни”, з 01.01.2009 р. до 31.12.2009 р. з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачці у задоволенні позову у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права та процесуального права.
Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має статус «дитина війни» на підставі ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон № 2195) з 01.01.2006 року.
Відповідно до ст.6 Закону №2195 пенсія позивачці повинна виплачуватися із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачка має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії з 12.01.2009 року до 31.12.2009року.
Висновок суду про неправомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, є законним і обґрунтованим, оскільки відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Тобто вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів тільки тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, дія цієї норми не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір таких виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тож, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватись відповідно до положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, як правильно дійшов висновку суд першої інстанції.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачці саме відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не регулюють спірні правовідносини є необґрунтованими, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком законодавством не передбачено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в межах доводів апеляційної скарги.
За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку щодо зобов’язання відповідача проводити доплату до пенсії позивачці у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вищевказаний період.
Однак з рішенням суду, в частині посилання на кінцеву дату 31.12.2009 р. погодитись не можна з таких підстав.
Право позивачки на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитини війни, не зупиняється датою 31 грудня 2009 року, а тому обмеження виплати підвищення до пенсії періодом часу не є законним та викликає необхідність з боку позивачки звертатися до суду з позовом про зобов’язання відповідача виплачувати їй підвищення до пенсії за віком після 31.12.2009 року.
Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду: виключити з 3-го абзацу резолютивної частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку та стягнення ненарахованої пенсії - 31.12.2009 р.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316, ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганськ від 19 лютого 2010 року змінити: виключити з 3 абзацу резолютивної частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку та стягнення ненарахованої пенсії - 31.12.2009 р.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.
Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня його проголошення.
Головуючий суддя:
Судді: