АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа - № 22ц-3946  2010 рік                                                         Головуючий в суді

1 інстанціі Добривечір Л.Д.

 Доповідач Свинцова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            09 червня 2010 року  Судова     Колегія суддів  судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

            головуючого –   судді Свинцової Л.М.

            суддів                            Савченко В.О., Карташова О.Ю.

            при секретарі               Ковальчук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу   Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову  Новоайдарського районного суду Луганської області  від  09 грудня 2009 року  у цивільній справі  ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської області про поновлення  пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав та зобов’язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії,

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

    У  листопаді  2009 року  позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача  УПФ в Новоайдарському районі Луганської області, в якому послалася на те, що вона є пенсіонером, отримує пенсію, яку їй виплачує відповідач, має статус дитини війни,  а тому згідно зі ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”  має право на  підвищення пенсії на 30%  мінімальної пенсії за віком.  Однак відповідач порушує її право на отримання  підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі,  виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому   іншими нормативно-правовими  актами.   Її письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено відповідачем без задоволення. Тому позивачка просить поновити їй строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача  нарахувати  та виплатити  їй недоплачену, як дитині війни щомісячну  державну  соціальну допомогу за  період часу з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року у суміі 3891,9 грн.

    Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області  від 09 грудня  2009 року позовні вимоги  задоволено частково.

            Суд зобов’язав Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської області здійснити  нарахування та виплату на користь  ОСОБА_2підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року у сумі 1426,14 грн.

    В іншій частині  позовних вимог позивачці відмовлено через їх необґрунтованість.    

    В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що  вона не відповідає вимогам закону,  посилається, що  дії Управління Пенсійного Фонду  України в Новоайдарському районі Луганської області  в частині виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки  здійснені  у межах їх повноважень та відповідають   вимогам  діючого законодавства, що регулює це питання,  просить  постанову скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову  повністю. Тобто фактично відповідач не згоден з постановою суду в частині задоволення позовних вимог позивачки.

    Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

            Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова – зміні, з наступних підстав.

            Згідно зі ст.  303 ЦПК України  п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

            Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

            Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

            Як убачається з матеріалів справи, постанова суду першої інстанції  в іншій частині  ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, тому  законність та обґрунтованість постанови суду  першої інстанції перевіряється  у межах доводів апеляційної скарги, підстав для  перевірки  постанови суду  у повному обсязі не встановлено.    

            У відповідності  з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підста і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.              

            Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України  "Про соціальний захист дітей війни".

            Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Судом встановлено, що відповідачем УПФ в Новоайдарському районі  Луганської області  призначена та виплачується позивачці  пенсія за віком.

            Позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  має статус дитини війни, оскільки народилася у  ІНФОРМАЦІЯ_1,  у зв’язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії,  їй таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2006-2008 років.

    Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються  відповідачем.

    За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення  позовних вимог позивача  за період 2007 - 2008 років, частково задовольнивши в цій частині його позов.

    Доводи апелянта  на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції їм була дана належна правова оцінка  в межах компетенції суду.

            Судом встановлено,  що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  дійсно було внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

            Однак,  згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N107 "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

            Статтею 71 Закону України “Про державний бюджет України” на 2007 рік дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, як правильно послався в постанові суд першої інстанції.

            Рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2009 року № 6-рн/2007 положення статті 71 вказаного вище закону, якими була зупинена дія ст..6 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни”, визнані неконституційними.

            Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, вказані положення закону про Державний бюджет на  2007, 2008 роки  були чинними відповідно  до  з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року,  з 22.05.2008 року.

            Таким чином,  суд  дійшов правильного  висновку про те, що  право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за  2007 рік – з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року,  за  2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.     .  

            Також суд  дійшов правильного висновку  про те, що  такий перерахунок  повинен зробити позивачці відповідач.      

            Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

            Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

            Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..

            Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

            Таким чином, обов'язок з нарахування та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

            Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія  вважає, що  відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.

            Посилання   апелянта на те, що непідвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету на дані цілі не надходили, на увагу не заслуговують.  

            Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачено можливості   ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

            Положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

    Таким чином,   доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути  підставою для  скасування  постанови суду  в межах доводів апеляційної скарги.

            Втім, з  постановою суду в частині визначення судом конкретної суми підвищення до пенсії  у розмірі 1426,14 грн., яка підлягає нарахуванню та виплаті, погодитися  не можна з таких підстав:

             Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. А згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні,  цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають  застосуванню у справах із соціальних  правовідносин, що носять публічно – правовий характер, суд може визнати дії відповідачів  законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування ( перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

            Зобов'язавши відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у сумі1426,14 грн.,  суд фактично сам зробив цей перерахунок і фактично стягнув цю суму з відповідача, що не відповідає вимогам ст.ст. 21, 105, 162 КАС України.

            Крім того, право позивачки на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитини війни, не зупиняється датою 31 грудня 2008 року, а тому обмеження виплати підвищення до пенсії періодом часу не є законним та викликає необхідність з боку позивачки звертатися до суду з позовом про  зобов’язання відповідача виплачувати їй підвищення до пенсії за віком після 31.12.2008 року.

            За таких обставин постанову суду в цій частині  слід змінити, скасувавши постанову в частині зобов’язання відповідача  здійснити  нарахування та виплату на користь  позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007р. та з 22 травня по 31 грудня 2008 року саме  у сумі 1426,14 грн. та постановивши в цій частині нове рішення про  зобов’язання відповідача  здійснити  нарахування та виплату на користь  ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, передбаченому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ,  за період з  09 липня по 31 грудня 2007р. та з 22 травня  2008 року з урахуванням здійснених  раніше виплат.

               Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314,316,  ЦПК України,  колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

                Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області задовольнити частково.

                Постанову Новоайдарського районного суду Луганської області  від 09 грудня  2009 року змінити: виключити з тексту 3-го абзацу резолютивної частини цієї постанови посилання на сумму 1426,14 грн. та на кінцеву дату перерахунку 31.12.2008 року.             В іншій частині постанову  суду залишити без змін.

             Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з  моменту його проголошення  безпосередньо до Верховного Суду України.

             З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися в приміщенні апеляційного суду Луганської області через 5 днів.

        Головуючий:                                                    

        Судді: