СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
17 вересня 2007 року | Справа № 2-17/7523-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Заплава Л.М.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Галенко В.А., довіреність № 02.1-13/90 від 12.01.2007,
розглянувши апеляційну скаргу Алуштинської міської ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 18.06.2007 по справі № 2-17/7523-2007А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розваг "Алушта" (вул. Піонерська, 17, місто Алушта, 98500)
до Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)
про визнання протиправним та скасування рішення та визнання права на оренду земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розваг "Алушта" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Алуштинської міської ради № 2/107 від 31.05.2006 „Про відмову в продовженні договору оренди земельної ділянки”, та визнання за позивачем права оренди строком до 08.08.2007 на умовах договору оренди від 28.05.2002, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розваг "Алушта" та Алуштинською міською радою, земельної ділянки площею 0,0289 га із земель міської ради, зайнятих вулицями, площами, набережними, для використання в комерційних цілях –розміщення атракціону на центральній набережній міста Алушти.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з частиною 3 статті 33 Закону України „Про оренду землі” № 161-XIV від 06.10.1998 позивач має право на оренду спільної земельної ділянки.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2007 (суддя Гайворонський В.І.) у справі № 2-17/7523-2007А позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Алуштинської міської ради від 31.05.2006 № 2/107 „Про відмову в продовженні договору оренди земельної ділянки”.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розваг "Алушта" право оренди строком до 08.08.2007, на умовах договору оренди від 28.05.2002, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розваг "Алушта" та Алуштинською міською радою, земельної ділянки площею 0,0289 га із земель міської ради, зайнятих вулицями, площами, набережними, для використання в комерційних цілях –розміщення атракціону на центральній набережній міста Алушти.
Стягнуто з місцевого бюджету міста Алушта на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розваг "Алушта" судові витрати: 3.40 грн. судового збору.
Постанова суду мотивована тим, що право позивача на оренду земельної ділянки до 08.08.2007 закріплено умовами договору між сторонами від 28.05.2002.
Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити.
На думку сторони, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад стосовно земельних відносин, до яких входить розпорядження землями територіальної громади.
Вирішення питань регулювання земельних відносин відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” відноситься до виключної компетенції міської ради на розглядаються на пленарних засіданнях.
Отже, на думку сторони, спірне рішення прийнято Алуштинською міською радою у межах компетенції, згідно з Конституцією України, вимогами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про власність”, яке ніким не оспорене, не скасоване та не визнано недійсним.
Крім того, спірні відносини виникли у результаті того, що позивач вважає спірне рішення таким, яке не відповідає нормам діючого законодавства України. Тобто, між сторонами виник спір відносно права користування земельною ділянкою.
Оскільки предмет спору пов’язаний з реалізацією права на оренду земельної ділянки, тобто дані спірні відносини мають цивільно-правовий характер, даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
В судове засідання представник позивача не з’явився, надіслав клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Судова колегія відхиляє заявлене клопотання у зв’язку з відсутністю поважності причин нез’явлення представника позивача та розглядає апеляційну скаргу за його відсутністю, оскільки відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена компетенція адміністративних судів, до якої віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що позивач вважає оспорюване рішення незаконним та таким, що порушує його право на користування певною земельною ділянкою, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Так, відповідачем у даній позовній заяві дійсно зазначений суб'єкт владних повноважень, але даний спір не має публічно-правового характеру, оскільки пов'язаний безпосередньо з правом позивача на користування певною земельною ділянкою.
Таким чином, вказаний спір не носить публічно-правового характеру, а має індивідуальний характер.
У зв'язку з тим, що між сторонами існує спір про право та вказаний спір не носить публічно-правового характеру, це свою чергу виключає розгляд дійсної справи в порядку адміністративного судочинства.
У даному конкретному випадку наслідком оскарження рішення Алуштинської міської ради для позивача є реалізація господарських правовідносин.
Таким чином, спірні правовідносини повинні бути розглянутими за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічну позицію щодо неможливості розгляду спорів про право в порядку адміністративного судочинства, виклав Верховний суд України в постанові від 27.03.2007 у справі № 21-1074-06 про скасування рішення Київської міської ради.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суддя закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, оскільки провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр розваг „Алушта”, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга у зв’язку з цим підлягає задоволенню.
Судова колегія роз’яснює сторонам право на звернення до суду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 4), 203 (пункт 1), 205 (пункт 4 частини 1), 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Алуштинської міської ради задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2007 у справі № 2-17/7523-2007А скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова