АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=====================================================
Справа 22 ц-2558/10 Головуючий 1-ї інстанції – Золотарьов І.Л.
Доповідач – Свинцова Л.М.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Свинцової Л.М.
суддів Карташова О.Ю., Савченко В.О.
при секретарі Ковальчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м.Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Первомайську Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 30 вересня 2009 року у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Первомайську Луганської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскарження дій суб’єкту владних повноважень, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 30 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано дії відповідача незаконними, зобов’язано здійснити позивачеві перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як „дитині війни”, з 06.08.2008 р. до 31.12.2008 р. з урахуванням раніше здійснених виплат. В іншій частині позову відмовлено за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві у задоволенні позову у зв’язку з неправильним застосуванням судом 1 інстанції норм матеріального права.
Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус «дитина війни» на підставі ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон № 2195) з 01.01.2006 року.
Відповідно до ст.6 Закону №2195 пенсія позивачеві повинна виплачуватися із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, позивач мав право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії з 06.08.2008 року по 31.12.2008 року.
Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, оскільки вищевказаним рішенням Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст.6 Закону України №2195 і положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із зазначенням того, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав, обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. При цьому чинним законодавством не передбачено спеціальний ввід в дію положень, що були чинні до внесення змін в закони України, та що визнані неконституційними й втратили чинність.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком законодавством не передбачено.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачеві відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок з нарахування та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.
Посилання апелянта на те, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету на виплату підвищенняне до пенсії громадянам, що мають стату „діти війни”, не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку щодо зобов’язання відповідача проводити доплату до пенсії позивачеві у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в межах доводів апеляційної скарги.
Однак, з постановою суду в частині посилання на кінцеву дату 31.12.2008 р. погодитись не можна з таких підстав.
Право позивачки на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитини війни, не зупиняється датою 31 грудня 2009 року, а тому обмеження виплати підвищення до пенсії періодом часу не є законним та викликає необхідність з боку позивачки звертатися до суду з позовом про зобов’язання відповідача виплачувати їй підвищення до пенсії за віком після 31.12.2008 року.
Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду, виключити з 3-го абзацу резолютивної частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку та стягнення недонарахованої суми, а саме на 31.12.2008 р.
Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316, ЦПК України , колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської задовольнити частково.
Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 30 вересня 2009 року змінити: виключити з 3-го абзацу резолютивної частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку та стягнення недонарахованої суми, а саме на 31.12.2008 р.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися в приміщенні апеляційного суду Луганської області через 5 днів.
Головуючий:
Судді :