Справа № 22ц-2246/10 Головуючий 1-Ї інстанції: Мігунова Л.С.
Доповідач: Свинцова Л.М.
Рішення
Іменем України
30 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді Свинцової Л.М.
суддів Савченко В.О., Дронської І.О.
при секретарі Глазкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м. Луганську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Брянка Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 14 вересня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Брянка Луганської області про визнання бездіяльності суб”єкта владних повноважень, встановлення та виплата підвищення до пенсії,
В С Т А Н О ВА И Л А:
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 14 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1були задоволені частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії, зобов’язано нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як „дитині війни”, з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року , з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнята незаконна та необґрунтована постанова.
Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», та таке підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому судом прийнято до уваги рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008, відповідно до яких визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.
Крім того, ч.ч.2,3 ст.22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачці саме відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Посилання апелянта на те, що для підвищення пенсії до розміру, встановленого Законом України " Про соціальний захист дітей війни", кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, на увагу не заслуговують.
Однак, з постановою суду в частині посилання на кінцеву дату 31.12.2008 р. погодитись не можна з таких підстав.
Право позивачки на отримання підвищення до пенсії за віком, як дитини війни, не зупиняється датою 31 грудня 2008 року, а тому обмеження виплати підвищення до пенсії періодом часу не є законним та викликає необхідність з боку позивачки звертатися до суду з позовом про зобов’язання відповідача виплачувати їй підвищення до пенсії за віком після 31.12.2008 року.
Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду, виключити з 2-го абзацу резолютивної частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку та стягнення недонарахованої суми, а саме на 31.12.2008 р.
Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316, ЦПК України , колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської задовольнити частково.
Постанову Брянківського міського суду Луганської області від 14 вересня 2009 року змінити: виключити з 2-го абзацу резолютивної частини постанови посилання на кінцеву дату перерахунку та стягнення недонарахованої суми - на 31.12.2008 р.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення набуває чинності негайно після його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися в приміщенні апеляційного суду Луганської області через 5 днів.
Головуючий суддя :
Судді: