ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" червня 2010 р. Справа № 2a-1205/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Грицюка П.П.
при секретарі Кузишин Р.М.
за участю:
представника позивача: приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представника відповідача: Долинської об’єднаної державної податкової інспекції –Кудли О.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000601720/0 та №0000611720/0 від 15.03.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
26 березня 2010 року приватний підприємець - фізична особа ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0000601720/0 та №0000611720/0 від 15.03.2010 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані рішення є незаконними та такими, що винесено з порушенням норм матеріального права України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Зазначив, що дані рішення є незаконними, оскільки у податкового органу не було підстав для оподаткування на загальних підставах, оскільки в період проведення перевірки позивач був платником єдиного податку та звільняється від сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість. Вказав, що податкові повідомлення - рішення є безпідставними, оскільки єдине, що застосовується до підприємця - це перехід на загальну систему з наступного кварталу, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Таким чином, просить позов задовольнити та скасувати дані податкові рішення.
Представник відповідача проти позову заперечила, подавши заперечення на адміністративний позов. В судовому засідання вказала, що під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до виписок банку про рух коштів, на рахунки платника поступили кошти за 2007 р. –820182,88 грн., в тому числі за 1 квартал –85260,80 грн., за 2 квартал –270119,83 грн., за 3 квартал –270589,73 грн., за 4 квартал –194212,52 грн.; за 2008 р. -245403,36 грн., в тому числі за 1 квартал –6778,63 грн., за 2 квартал –52432,32 грн., за 3 квартал –77140,74 грн., за 4 квартал –109051,67 грн., за 6 місяців 2009 року –39511,76 грн., в тому числі за 1 квартал 17661,70 грн., за 2 квартал –21850,06 грн. Перехід до загальної системи оподаткування позивачем не здійснено, тому податковим органом було проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2007 –2009 рр. з урахуванням отриманих доходів та понесених витрат, за звітні періоди. Крім того зазначила, що позивач до перевірки не пред’явив документів, які б документально підтверджували здійснені ним витрати та не зареєструвався платником податку на додану вартість. Як наслідок перевіркою донараховано податок на додану вартість та застосовано фінансову санкцію відповідно до ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181 - 3. У зв'язку з цим, просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, приходить до висновку, що позов безпідставний і не підлягає до задоволення, виходячи із наступних мотивів.
Судом встановлено, що державну реєстрацію приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 проведено 14.07.1992 року, відповідно до свідоцтва серії В02 №686609 (а.с.18).
Долинською оДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що складено акт від 11.03.2010 року (а.с. 6 -17).
В акті зазначені порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. №727/98, п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-4, ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 р. Допущені порушення пп.7.2.8 п.7.2, пп 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР.
На підставі вказаного акту Долинською оДПІ оскаржуваним рішенням за №0000601720/0 від 15.03.2010 року донараховано податок з фізичних осіб в сумі 86490,26 грн. та оскаржуваним рішенням №0000611720/0 від 15.03.2010 року донараховано податку на додану вартість в сумі 105369,00 грн. і штрафні (фінансові санкції) в сумі 52685,00 грн. (а.с. 27 - 28).
Суд погоджується з прийняттям вищевказаних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. №727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку і звітності для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Згідно пункту 4 статті 1 Указу №727 виручкою від реалізації продукції вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно з статтею 5 Указу №727 у разі порушення вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
З матеріалів справи вбачається, що в ході прервірки проведеної відповідачем встановлено, що відповідно до виписок банку про рух коштів, на рахунки платника поступили кошти за 2007 р. –820182,88 грн.., в тому числі за 1 квартал –85260,80 грн., за 2 квартал –270119,83 грн., за 3 квартал –270589,73 грн., за 4 квартал –194212,52 грн.; за 2008 р. -245403,36 грн., в тому числі за 1 квартал –6778,63 грн., за 2 квартал –52432,32 грн., за 3 квартал –77140,74 грн., за 4 квартал –109051,67 грн., за 6 місяців 2009 року –39511,76 грн., в тому числі за 1 квартал 17661,70 грн., за 2 квартал –21850,06 грн. (61-77).
В судовому засіданні досліджено, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму коштів, яка перевищує дозволений розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Позивачем не було здійснено перехід на загальну систему оподаткування, а отже відповідачем було проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2007 –2009 р.р. з урахуванням отриманих доходів та понесених витрат за звітні періоди.
Підпунктом 8.1.3. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-4 встановлено, що якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванню чи виплаті, то платник податків зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Згідно п.7.1 ст.7 вищезазначеного закону ставка податку становить 15 % від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 –7.4 цієї статті.
Статтею 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»та Інстукції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу.
Встановлено, що позивачем до проведення перевірки, відповідно до акту від 11.03.2010 р., не пред’явлено документів, які б документально підтверджували здійснені ним витрати. Крім того, подана ним заява до об’єднаної державної податкової інспекції від 10.03.2010 р., відповідно до якої витрати, необхідно враховувати безпосередньо пов’язані з отриманням доходу.
Відповідно додатку 6 Інстукції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів від здійснення інших видів діяльності, включаючи торгівельну - становить 25%.
Отже, відповідачем, у відповідності до норм закону визначено чистий дохід позивача за 2007р. –248101,68 грн., за 2008 р. –328500,00 грн., та відповідно суму податку за 2007 р. –37215,26 грн. та за 2008 р. –49275,00 грн.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення за №0000601720/0 від 15.03.2010 року, яким донараховано позивачу податок з фізичних осіб в сумі 86490,26 грн.
При цьому, суд вважає необгрунтованим посилання представника позивача про наявність свідоцтва про сплату єдиного податку, так як дане свідоцтво надає підприємцю відповідні права згідно вищевказаного Указу, в тому числі можливість сплати єдиного податку, виключно у разі дотримання обов'язкової умови, передбаченої ч.2 ст. 1 Указу - обсяг виручки якого від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.
Також, судом встановлено правомірність рішенням №0000611720/0 від 15.03.2010 року, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 105369,00 грн. і штрафні (фінансові санкції) в сумі 52685,00 грн.
Зокрема, враховуючи вимоги статті 5 Указу №727 у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Згідно з п. 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватись платником податку і відповідає вимогам п.п.2.2 ст.2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного переоду перевищує суму визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов’язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. статті 2 Закону №168/97-ВР встановлено, що особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань nретім особам, протягом останніх двадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
В судовому засіданні встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, не був зареєстрований платником податку на додану вартість, В 3 кварталі 2007 року обсяг виручки позивача досяг понад 500 тис.грн. і з 4 кварталу 2007 року останній не перейшов на загальну систему оподаткування.
Суд констатує, що позивач не здійснив перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) та не зареєстровався як платник податку на додану вартість, в результаті чого оскаржуваним рішенням №0000611720/0 від 15.03.2010 року правомірно позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 105369,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) в сумі 52685,00 грн. згідно ст. 17 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову та вважає що слід відмовити у його задоволенні.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову приватного підприємця –фізичної особи ОСОБА_1 до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень №0000601720/0 та №0000611720/0 від 15.03.2010 року –відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя /підпис/ Грицюк П.П.
Постанова складена в повному обсязі 14.06.2010 року.