Справа № 2а-501/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 квітня 2009 року суддя Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Назарова MB., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної соціального допомоги як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
03 березня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі та просить відновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01, 01.06 року до 31.12.08 року, зобов»язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-08 p.p. у сумі 3891 грн. 90 коп.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона народилась 04 лютого 1934 року і має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана їй пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ч. 1 прикінцевих положень Закону України № 2195-1У від 18.11.04 року цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року. Із засобів масової інформації вона довідалась про порушення своїх прав, про належні як дитині війни доплаті їй повідомлено не було.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими що не відповідають Конституції України.
Як рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Тому просить зобов'язати УПФУ в Антрацитівському районі відновити їй порушений строк для звернення до суду, також просить здійснити їй нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.01.06 року до 31.12.08 р. у сумі 3891 грн. 90 коп.
В судове засідання позивач не з'явився та просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду письмове заперечення проти позову та просив суд розглядати справу за його відсутності. При цьому просив у задоволенні позовних вимог відмовии у зв»язку з пропущенням строків подачі адміністративного позову, а також за необґрунтованістю.
Оскільки, таким чином, до початку судового засіданні від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 13.04.09 р. було постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням серії АВ № 376194 від 19.11.03 року /а.с7/.
Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося, і саме тому суд ввжає позовні вимоги позивачки у цій яастині як такі, що не підлягають задоволенню за необгрутонваністю.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. /із змінами від 15 березня 2007 p./, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищивикладене, суд вважає, що дыйсно відповідач зобовязаний був перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, але не з 01 січня, як просить позивачка, а з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Проте, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; а згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивачка, ставлячи питання про поновлення строку свого звернення до суду лише 03.03.09 року /згідно поштовому штемпелю/, не навела поважних причин його пропуску, зазначивши що причиною пропущення вказаного строку є те, що вона із засобів масової інформації дізналася про порушене право, але навіть не вказала коли їй про це стало відомо. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян, обов'язково підлягають оприлюдненню.
У зв'язку з тим, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогами проння вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачці у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.07 року доимоги статті 46 Закону
України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, відповідач зобовязаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.27 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.08 року № 10-рп/2008.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком як дитині війни неправомірною та зобов»язати відповідача зробити нарахування та виплату підвищення їй до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року /часу прийняття рішення КСУ, а не за весь рік, як просиь позивачка/ до 31 грудня 2008 року.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати відмову відповідача від 27.03.09 року незаконною та зобов»язати відповідача не лише нарахувати, а й виплатити на користь позивачки підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.06 року № 489-V, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про прожитковий мінімум», -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про бездіяльність та стягнення недоплаченої щомісячної соціального допомоги як дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року та про відмову їй у такому перерахунку неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю та за пропуском звернення до адміністративного суду.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.