Справа № 2-а-4726/09/2270/1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:
головуючого судді Блонського В.К.,
при секретарі Варченко В.В.,
за участі:
представника позивача Кобринської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом Старокостянтинівського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м. Старокостянтинів Хмельницької області до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача 1473, 61 грн., незаконно виплаченої допомоги по безробіттю.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач перебувала на обліку у позивача як безробітна з 02.03.2006 року по 02.07.2007 року, та в період перебування на обліку в такому статусі одночасно перебувала в цивільно -правових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» відповідно до договору від 27.01.2006 року № 422678 та отримувала відповідний дохід. Відповідно до чинного законодавства у такому випадку відповідач не мала права на статус безробітної та на допомогу по безробіттю. У разі появи відомостей про обставини, що впливають на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю, відповідач зобов'язана була повідомити про такі обставини позивача, чого в порушення своїх обов'язків не зробила, та отримала за вказаний період допомогу по безробіттю у сумі 1473, 61 грн., яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач зобов'язана була повідомити своєчасно відомості про обставини, що впливають на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю. Відповідач цього не зробила, та одночасно з отриманням допомоги по безробіттю, перебувала в цивільно - правових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» відповідно до договору від 27.01.2006 року № 422678. Добровільно повернути отримані кошти відповідач відмовилася, тому заявлено позов до суду.
Відповідач в судове засідання не з'явилася повторно, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, подала в суд письмові заперечення на позов, в яких позовні вимоги не визнала повністю, просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач перебувала на обліку у позивача у статусі безробітної з 02.03.2006 року по 02.07.2007 року, що підтверджується витягом із наказів про прийняті позивачем рішення по відповідачу, згідно її заяви.
Одночасно з перебуванням на обліку у позивача у якості безробітного, та отримання допомоги по безробіттю, відповідач перебувала в цивільно - правових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» відповідно до договору від 27.01.2006 року № 422678.
Вказані обставини підтверджуються листом ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» № 17 від 17.02 2009 року, отриманого позивачем 23.02.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-12, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Виходячи із вказаної норми закону, суд приходить до висновку, що розмір доходу не впливає на визначення чи вважати особу зайнятою, чи не вважати, головною умовою є обставина чи проводить особа певну діяльність чи ні. Тому суд не бере до уваги розмір отриманих коштів відповідачем за цивільно - правовим договором оплати .
Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові чи здатні приступити до підходящої роботи.
Аналізуючи дану норму закону, суд приходить до висновку, що отримання доходів від оплати виконаної роботи за цивільно - правовим договором є одним із інших можливих способів отримання доходів, що передбачено чинним законодавством. Відповідач, за цивільно - правовим договором з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» від 27.01.2006 року № 422678 отримала дохід в сумі 1473, 61 грн., дія договору припинена 16.08.2006 року.
Пунктом б ч.3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців. Так як відповідач самостійно забезпечила себе роботою починаючи з 27.01.2006 року по 16.08.2006 року за договором цивільно - правового характеру, її необхідно вважати зайнятою за цей період, що відповідно виключає отримання відповідачем у цей період допомоги по безробіттю.
ст. 25 цього ж Закону встановлено, що розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Однією із умов визначених ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-3, є обов'язок застрахованої особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітної, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати ім забезпечення та надання соціальних послуг. Крім того відповідно п. 1 ч. 1 ст 31 цього ж Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного. Згідно п. п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності.
Відповідач в порушення вимог Закону не повідомила позивача про те, що вона за цивільно - правовим договором з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» від 27.01.2006 року № 422678 отримала дохід в сумі 156, 87 грн., дія договору припинена 16.08.2006 року, що призвело до незаконної виплати відповідачу допомоги по безробіттю в сумі 1473, 61 грн.
Згідно ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Так як відповідач починаючи з 27.01.2006 року по 16.08.2006 року за договором цивільно - правового характеру, отримала грошові кошти за виконану роботу, та одночасно отримувала допомогу в якості безробітного у позивача, всього у сумі 1473, 61 грн., яка вважається незаконно отриманою.
Відповідач в добровільному порядку зазначені санкції не сплатила, незважаючи на претензію позивача від 02.03.2009 року за № 24-02/376.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та повністю доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, отриманні кошти необхідно вважати такими, що отримані відповідачем незаконно.
Разом з тим у задоволенні позову необхідно відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, враховуючи такі обставини.
Частиною 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому цим Кодексом.
Із пояснень представника позивача встановлено, що позивач дізнався про порушення правил перебування на обліку відповідачем 23.02 2009 року, які суд не бере до уваги виходячи з такого.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції статті Закону станом на час перебування відповідача на обліку у позивача, позивач мав повноваження контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття.
В послідуючому з 01.01.2008 року стаття Закону була доповнена положенням про те, що позивач має право проводити розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку встановленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом, за погодженням з правлінням фонду.
Аналізуючи дані положення Закону, суд приходить до висновку, що у разі належного виконання працівниками позивача його приписів, позивач повинен був дізнатися про порушення порядку виплати допомоги по безробіттю по відношенню до відповідача ще у період перебування її на обліку у позивача в статусі безробітної, тобто в період з 02.03.2006 року по 02.07.2007 року. Так як з того часу пройшов річний строк для звернення до суду, суд вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1, п. б ч.3 ст. 1, ст. ст. 2, 25 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 12, ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. п. 1 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності», ст. ст. 9, 11, 86, 99, 100, 159 - 163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені позову відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 26 червня 2009 року.