справа №2-2925/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Запоріжжя                                                                    27.07.2010 р.

Шевченківський  районний суд  м. Запоріжжя у складі:

головуючого, судді                 Артемової Л.Г.,

при секретарі                     Вайнраух Л.А.,

за участю представника позивача Баркова В.О., представника відповідачки ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства  «Страхова компанія Металург»  до ОСОБА_4,  ОСОБА_5, про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2010 року позивач звернувся до суду з позовом на обґрунтування якого зазначив, що 05.12.2006 року між ЗАТ «Страхова компанія Металург» та ОСОБА_6 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №920 ИТз/06, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов’язані з експлуатацією автомобілю ГАЗ 3302415, д/н НОМЕР_1.

05.02.2010 року ЗАТ «Страхова компанія Металург» реорганізована у ПАТ «Страхова компанія Металург», яке, згідно статутних документів є правонаступником ЗАТ «Страхова компанія Металург».

01.03.2008 року сталася ДТП, а саме на перехресті в.8 Березня та Уральської в м.Запоріжжя, ОСОБА_6, керуючи автомобілем ГАЗ 3302115, рухаючись на сигнал світлофора, що дозволяє рух, не надав можливості закінчити проїзд перехрестя автомобілю «Ланос», д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, внаслідок чого ОСОБА_6, допустив зіткнення з автомобілем «Ланос», внаслідок ДТП автомобілі були пошкоджені.

03.03.2008 року була зареєстрована заява №150 ИТз/08 про виплату страхового відшкодування на підставі договору страхування, ДТП визнана страховим випадком, виконані передбачені законом процедури, встановлено розмір шкоди, який згідно звіту авто товарознавця від 08.04.2008 року №233 дорівнює 12077,06 грн.

Позивачем на підставі умов договору страхування, наданих страхувальником документів та страхового акту №233 від 18.04.2008 року, проведено розрахунок сум страхового відшкодування в розмірі 23587,97 грн., разом з тим, було сплачено 510,00 грн. за послуги експерта.

Власником автомобілю, «ДЕУ ЛАНОС», яким керував ОСОБА_5 є ОСОБА_4 і тому позивач посилаючись на викладене просить стягнути суму шкоду саме з неї, як з власника джерела підвищеної небезпеки.

В судовому засіданні представник позивача Барков В.О. позов підтримав та наполягав на стягненні сум саме з ОСОБА_4

Представник відповідачки ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував та в судовому засіданні пояснив, що дійсно відповідачка є власником транспортного засобу, однак ОСОБА_5 керував ним на відповідній правовій підставі, був учасником ДТП, просить у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_5, залучений до участі у справі ухвалою суду, пояснив в судовому засіданні, що він заперечує проти задоволення позову, був учасником ДТП, машиною керував з дозволу власника.

Вислухавши сторони, всебічно вивчивши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

 Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2010 року, яке набрало чинності встановлено, що 01.03.2008 року о 20 годині 30 хвилин на перехресті вулиць 8 Березня та Уральської сталася ДТП за участю автомобіля ГАЗ 3302115 д/н НОМЕР_1 яким керував ОСОБА_6 та автомобіля «ДЕУ Ланос», яким керував ОСОБА_5

ОСОБА_5 керував автомобілем належним на праві власності ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Встановлені судовим рішенням обставини, у відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування ( а.с.42-45).

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.03.2010 року, яке набрало чинності, провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_6 було закрито на підставі ст. 38 УКпАП, у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.41).

Страхова компанія виконала свої зобов’язання перед ОСОБА_6 відшкодувати йому шкоду за страховим випадком.

Згідно ст. 992 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за збитки.

Право вимоги у позивача виникло також і підставі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «Страхова компанія Металург» є належним позивачем, однак позов заявлено не до належного відповідача.

Ч. 1 ст. 1187 ЦК України, дійсно передбачена юридична відповідальність за шкоду спричинену майну фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки, проте юридичний аналіз обставин справи дає змогу зробити висновок про те, що ця норма не може бути застосована до правовідносин, які склалися між позивачем та ОСОБА_4

Крім того, позивач у своїй заяві сам зазначає, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується саме винною особою -  володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Згідно роз’яснень Постанови Верховного Суду України  №6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).

Із встановленого судом  вбачається, що здійснював експлуатацію транспортного засобу на правовій підставі  саме ОСОБА_5,  залучений до участі у справі ухвалою суду, саме він є володільцем за змістом закону.

 Крім того він також порушив правила дорожнього руху, вчинив дії, яки призвели до ДТП, що встановлено рішенням суду, слід зауважити на тому, що володілець та власник джерела підвищеної небезпеки не тотожні визначення, у співвідношенні до відшкодування шкоди.

Однак, позовні вимоги заявлені виключно до ОСОБА_4, яку представник позивача помилково вважає володільцем джерела підвищеної небезпеки,  категорично заявляє про те, що у нього немає вимог до іншої особи.

Суд же, розглядає справу у рамках ст. 11 ЦПК України, в межах заявлених вимог, та на підставі наданих доказів, судом також були виконані вимоги закону щодо притягнення до участі у справі осіб, які можуть бути належними  відповідачами.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди необхідно залишити без задоволення.

Вочевидь не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення судових витрат.

Керуючись викладеним та ст.ст. 993, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:    

В задоволенні позову  Публічного акціонерного товариства  «Страхова компанія Металург»  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                                                                          Л.Г. Артемова