ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
17 червня 2010 року справа № 5020-5/064
За позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18) в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2); Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до відповідача - фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у розмірі 56 863,85 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач (СМР) - Ігнатенко Валерія В’ячеславівна, головний спеціаліст, довіреність № 0315/1686 від 21.04.2010 ;
Позивач (ФКМ СМР) - Ігнатенко Валерія В’ячеславівна, головний спеціаліст, довіреність № б/н від 11.01.2010;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, представник, довіреність № 1102 від 11.05.2010;
Прокурор (Прокуратура м. Севастополя) - Шульга Антон Миколайович, прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 574 від 18.11.2008.
Суть спору:
Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради; Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до відповідача, Комунального фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, про стягнення заборгованості 56 863,85 грн.. з яких: 4444,81 грн. –заборгованість з орендної плати, 209,32 грн. –пеня, 30,63 грн. –3% річних, 52179,09 грн. –штраф.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення орендної плати.
Відповідач надав відзив, згідно якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 2000,00 грн.
Представникам сторін та прокурору роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.
Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України, передбачає право звернення прокурора в господарський суд в інтересах держави.
Відповідно до п. 6.35 рішення Севастопольської міської ради № 337 від 12.11.02 року "Про передачу повноважень з управління комунальним майном", зі змінами та доповненнями, фонд комунального майна є правонаступником управління з питань майна комунальної власності Севастопольської, міської державної адміністрації у договорах оренди комунального майна та відносинах, пов'язаних з їх виконанням.
Згідно з п.2 Положення про фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 339 від 12.11.02 року, фонд комунального майна Севастопольської міської ради є її виконавчим органом з управління майном, яке відноситься до комунальної власності територіальної громади м. Севастополя.
Фонд підпорядкований, підконтрольний та підзвітний Севастопольській міській раді (п. 3 Положення).
Перевіркою, проведеною прокуратурою Нахімовського району м. Севастополя, встановлено, що 21.07.2003 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна № 109-03 на вбудовані нежитлові приміщення, розташовані в підвалі трьохповерхового житлового будинку, загальною площею 57,5 кв. м, розташовані за адресою : м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 25 для використання під розміщення складу.
Строк дії даного договору встановлений з моменту підписання вказаного договору та до 11.06.2006.
Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 312р „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності”, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його належним правонаступником.
11.07.2006 року у відповідності з наказом голови Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради № 330 від 08.06.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено новий договір оренди нерухомого майна № 197-06. Вказаний договір є новою редакцією договору оренди № 109-03 від 21.07.2003. Строк дії договору - до 8.06.2007.
Після цього 28.12.2007 року відповідно до рішення міської комісії з оренди комунальної власності - конкурсної комісії, протокол №17(13) від 18.12.2008 та наказом голови Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 1249 від 19.12.2007 між фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено новий договір оренди нерухомого майна № 162-07. Вказаний договір є новою редакцією договору оренди № 197-06 від 11.07.2006. Строк дії договору - до 19.12.2012 року.
Згідно з п. 3.2 договору оренди нерухомого майна № 162-07 від 28.12.2007, орендар зобов'язаний вносити оренду плату на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця.
Станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача з орендної плати в розмірі 4444,81 грн. погашена в повному обсязі.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з п. 8.6 договору, у випадку, коли прострочення внесення орендної платні продовжуватиметься більше 30-ти календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 30,63 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996, передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Відповідно до п. 8.5 вказаного договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з жовтня 2009 року по січень 2010 в розмірі 30,63 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до п. 8.7 вказаного договору оренди, у випадку, коли прострочення внесення орендної платні продовжуватиметься більше 60-ти календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної платні за договором.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 52179,09 грн.
Відповідно до статей 218, 233 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В силу статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Таким чином, суд приймає до уваги невеликий термін затримки сплати орендної плати, значне важке фінансове становище відповідача, надмірно великий розмір штрафу порівняно із збиткам позивача, а тому вважає, що розмір суми штрафних санкцій підлягає зменшенню до 4500,00 грн.
Керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 568,64 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в розмірі 4739,95 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) в доход Державного бюджету України (р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509) державне мито в розмірі 568,64 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного бюджету Ленінського району м. Севастополя (р/р 31216259700007, банк одержувача –ГУ ДКУ у м. Севастополь, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, код платежу за бюджетною класифікацією –22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В частини стягнення штрафу в розмірі 47679,09 грн. відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
21.06.2010