ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
17 червня 2010 року справа № 5020-5/369
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольська судоремонтна компанія” (99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 2, офіс 8)
до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 3851,18 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивача: (ТОВ "Севастопольська судоремонтна компанія") - Поліщук Ганна Олександрівна, представник, довіреність № б/н від 10.04.2010;
Відповідача: (СПД ОСОБА_1 Г.) –не з’явився.
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Севастопольська судоремонтна компанія”, звернувся до суду з позовом до відповідача, суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 2 від 14.07.2009 в розмірі 3348,00 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати виконаних послуг.
В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3851,18 грн., з яких: 2613,00 грн. –основна заборгованість, 1000,00 грн. –штрафні санкції, 65,71 грн. –3% річних, 172,47 грн. збитки від інфляції.
Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги не визнав у зв’язку з недоведеністю обсягів виконаних робіт та відсутністю акту виконаних робіт підписаних з боку СПД ОСОБА_1, проти того, що роботи частково виконувались не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання що відбулося 17.06.2010 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
14.07.2009 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладений договір про надання послуг № 2.
Відповідно до умов договору, Виконавець зобов’язався виконати роботи по ремонту РБ „Красноперекопск” у обсягу, згідно відомості на виконання робіт (додаток 1) та здати у строки передбачені даним договором.
Пунктом 1.2 договору, Замовник зобов’язався прийняти та оплатити роботи в порядку визначеному даним договором.
Договірна вартість робіт приблизна та узгоджена сторонами в сумі 11160,00 грн. (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 3.5 договору, оплата робіт здійснюється Замовником переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця наступним чином: 30% від вартості робіт за договором на протязі 3-х банківських днів з моменту виконання 30% робіт згідно даного договору.
16.07.2009 роботи виконані позивачем та прийняти представником відповідача згідно з актом виконаних робіт від 20.07.2009 (а.с.15).
Зобов’язання по виконанню послуг позивачем виконувались належним чином, що підтверджується документами, долученими до матеріалів справи, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 2613,00 грн., яка була визнана директором підприємства ОСОБА_1 у відповіді на претензію (вих.№153 від 22.07.2009, а.с.12).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, на підставі документів наданих позивачем, суд встановив факт неналежного виконання обов’язків з боку відповідача за договором надання послуг № 2 від 14.07.2009, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 2613,00 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 1000,00 грн., яку він визначає та розраховує як штраф, але обмежує шістьма місяцями, відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.
Тобто, суд дійшов висновку про те, що 1000,00 грн. неустойки є за своєю природою пенею.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунку позивача (а.с.87) він розраховує штрафні санкції за період з 20.07.2009 по 25.05.2010, в той час, як умовами пункту 3.5 договору оплата робіт здійснюється Замовником переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця наступним чином: 30% від вартості робіт за договором на протязі 3-х банківських днів з моменту виконання 30% робіт згідно даного договору.
Як вбачається із матеріалів справи акт виконаних робіт підписаний сторонами 20.07.2009 (а.с.15).
Таким чином, розрахунок пені повинний розраховуватись за період з 24.07.2009 по 24.01.2010.
Пеня підлягає стягненню, виходячи з наступного розрахунку суду:
Розрахунок суми пені
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2613.0024.07.2009 - 11.08.20091911.0000 %0.060 %*29.92
2613.0012.08.2009 - 24.01.201016610.2500 %0.056 %*243.62
Таким чином, загальна сума пені за договором складає 273.54 грн.
Суму основного боргу позивач просить стягнути урахуванням збитків від інфляції в розмірі 172,47 грн., та 3% річних в сумі 65,71 грн.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 3124,72 грн., з яких: 2613,00 грн. - основна заборгованість, 273,54 грн. –пеня, 65,71 грн. –3% річних, 172,47 –збитки від інфляції.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 82,76 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,48 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Севастопольська судоремонтна компанія” (99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, б. 2, офіс 8, код ЄДРПОУ 36377932, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в розмірі 3124,72 грн., з яких: 2613,00 грн. - основна заборгованість, 273,54 грн. –пеня, 65,71 грн. –3% річних, 172,47 –збитки від інфляції, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 82,76 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,48 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 726,46 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю „Севастопольська судоремонтна компанія" відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
18.06.2010