ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
14 червня 2010 року справа № 5020-5/021
За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
Про розірвання договору переуступки права вимоги від 05.06.2009 та стягнення 160000,00 грн.
за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про визнання договору переуступки права вимоги від 05.06.2009 дійсним та стягнення 79890,00 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_3, представник, довіреність ВМІ № 801684 від 03.11.2009 ;
Відповідач (ФОП ОСОБА_2) - ОСОБА_4, представник, довіреність ВМІ № 306336 від 30.09.2009.
Суть спору:
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про розірвання договору переуступки права вимоги від 05.06.2009 та стягнення 160000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір переуступки права вимоги від 05.06.2009 є неукладеним.
В процесі розгляду справи позивач за первісним позовом уточнив позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача незаконно отримані грошові кошти розмірі 160000,00 грн.
В ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов визнання договору переуступки права вимоги від 05.06.2009 дійсним та стягнення 79890,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони при укладанні договору переуступки права вимоги від 05.06.2009 досягли усіх істотних вимог, які передбачені для даних договорів, а тому спірний договір відповідач за зустрічним позовом просить визнати дійсним.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
05.06.2009 між Кримським Закритим акціонерним товариством „Кримтур” у особі філії –Туристсько-оздоровчого комплексу „Крим” (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди № 02/09 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування приміщення ресторану філії Кримського ЗАТ „Кримтур” –Туристсько-оздоровчого комплексу „Крим” загальною площею 700 кв.м. , розташованого за адресою: м. Севастополь, вул.6-а Бастіонна, 46.
05.06.2009 між позивачем та відповідачем був укладений правочин по передачі за плату права оренди об’єкту оренди –дискотека „Цепеллин”, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул.6-а Бастіонна, 46.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає позовні вимоги за первісним позовом такими, що не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягаючими задоволенню повністю, з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до статей 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (стаття 208 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст угоди про переуступці права оренди викладено у розписках від 05.06.2009 (а.с.9, 70), підписаних сторонами.
Оскільки правочин відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що він укладений у письмовій формі.
У вказаних розписках сторони досягли усіх істотні умов даної угоди.
Так, розпискою, виданою ФЛП ОСОБА_2, передбачений предмет договору - переуступка права оренди дискотеки «Цепеллин»строком на 5 років, ціна договору - 30000 доларів США в гривні по курсу Національного банку України, а також термін проведення розрахунків за даним договором.
Термін дії укладеного договору не був визначений сторонами, оскільки зобов'язання за договором з боку позивача (відповідача за первинним позовом) були виконані в повному обсязі, а відповідачем (позивачем за первинним позовом) - частково, у момент його укладання.
У своєму листі Вищий господарський суд України № 01-8/211 від 07.04.2008 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” вказує на те, що в разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією частину другу статті 205 ЦК України.
У якості доказів того, що воля сторін була реально направлена на виникнення наслідків, може виступати укладений 05.06.2009 між ФЛП ОСОБА_1 та ЗАТ «Кримтур»договір оренди № 02/09 (а.с. 10-13), а також факт передачі грошових коштів, підтверджений розпискою.
Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Як вбачається із змісту позовної заяви відповідач (позивач за первинним позовом) підтверджує факт виконання ФЛП ОСОБА_2 договору, оскільки з ФЛП ОСОБА_1 був укладений договори оренди.
Факт прийняття виконання підтверджується розпискою, виданою ОСОБА_1
Таким чином, позивачем (відповідачем за первинним позовом) зобов'язання по угоді про переуступку права оренди виконані в повному обсязі - з ФЛП ОСОБА_1 укладений договір оренди строком на п'ять років.
Згідно розпискам, підписаним ФЛП ОСОБА_1, останній зобов'язався протягом трьох місяців (червень, липень, серпень 2009 року) сплатити у розмірі 15000,00 доларів США, що залишилася, в гривні по курсу НБУ.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статтею 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідач (позивач за первинним позовом) прийняв на себе зобов'язання сплатити суму у розмірі 15000,00 доларів США що залишилася, протягом трьох місяців (червень, липень, серпень 2009 року).
Відповідно до частини третьої статті 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, зобов'язання повинне бути виконано до 31.08.2009.
16.07.2009 і 25.08.2009 ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 5000 доларів США (по 2500 доларів США).
На момент подачі зустрічної позовної заяви заборгованість ФЛП ОСОБА_1 перед ФЛП ОСОБА_2 за договором про переуступку права оренди складає 10000 доларів США, що відповідає 79890 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 копійок (офіційний курс НБУ на 31.08.2009 згідно довідці ПАО «Імексбанк»від 21.04.2010 складав 798,9 грн. за 100 доларів США).
Відповідно до статей 193, 202, 216 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530, 599, 622 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами і договорами. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його від обов'язки виконати зобов'язання в натурі.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 вказаного кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, у зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Враховуючі вищевикладене суд вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Визнати дійсним договір про переуступку права вимоги від 05.06.2009, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2)
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2,) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість за договором про переуступку права оренди в розмірі 79890,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 798,90 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов