Судове рішення #10343604

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ


07 червня 2010 року справа № 5020-5/061


За позовом Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

До:  суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 6 574,51 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач (КП „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради) - Іванов Павло Павлович, юрисконсульт, довіреність № 5127  від 14.12.2009;

Відповідач (СПД ОСОБА_1.) –не з’явився.   

Суть спору:

Позивач,  Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради звернувся до суду з позовом до відповідача, суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, про  стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії №999 від 03.06.2002 у розмірі 6 574,51 грн., у тому числі 5371,41 грн. заборгованість зі сплати за спожиту теплову енергію, 213,18 грн. - пеня,    837,75 грн.  збитки від інфляції, 152,17 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати  отриманої енергії.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, ухвала про порушення провадження по справі отримана відповідачем особисто (поштове повідомлення №17595 від 19.05.2010, а.с. 82).

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача,  дослідивши надані позивачем докази,  суд  -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 16 Закону України „Про теплопостачання”, до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, крім систем з теплоелектроцентралями, ТЕС, АЕС, іншими когенераційними установками та установками, що використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії, належать: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; здійснення загального контролю за додержанням ліцензійних умов; розгляд справ про порушення ліцензійних умов і за результатами розгляду прийняття рішень у межах своїх повноважень; захист прав споживачів; інформування громадськості про свою роботу, здійснення у встановленому законодавством порядку видавничої діяльності у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 1.2 Статуту Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради, засновником підприємства є територіальна громада в особі Севастопольської міської Ради, яка є органом місцевого самоврядування.

03.06.2002 між позивачем  та  відповідачем був  укладений договір купівлі-продажу  теплової енергії № 999 (а.с.8- 11).

Відповідно до розділу 1 Договору, позивач бере на себе зобов’язання забезпечувати відповідача тепловою енергією у необхідних йому обсягах, а споживач зобов’язався оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам у строки, передбачені умовами даного договору.  

Згідно з розділом 6 Договору, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами, затвердженими розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до пункту  6.3 Договору, споживач здійснює оплату на протязі 10-ті днів с моменту отримання рахунку. Рахунок вважається доставленим на адресу споживача, якщо останній на протязі розрахункового місяця не заявить про неотримання рахунку.

Зобов’язання з постачання енергії позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість   перед позивачем за період 01.11.2005 по 01.03.2010 склала 5371,41 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків (а.с.99).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті  175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати відповідачем за теплову енергію з нього стягується  пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 213,18 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням  збитків від інфляції в розмірі 837,75 та 3% річних в сумі 152,17 грн.

Згідно статті 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Перевіривши розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 574,51 грн., у тому числі 5371,41 грн. заборгованість зі сплати за спожиту теплову енергію, 213,18 грн. - пеня,    837,75 грн.  збитки від інфляції, 152,17 грн. - 3% річних.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд


В И Р І Ш И В :


1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1  (АДРЕСА_1,  відомостей про ідентифікаційний код та про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2, код  ЄДРПОУ 03358357, п/р 2603700017270 в ВАТ „Укрексімбанк”,  МФО 384986) заборгованість в сумі  6 574,51 грн., у тому числі 5371,41 грн. заборгованість зі сплати за спожиту теплову енергію, 213,18 грн. - пеня,    837,75 грн.  збитки від інфляції, 152,17 грн. - 3% річних,  а також  витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                                                                                      І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

07.06.2010










Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація