ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2010 року                                                                               Справа №  3/7

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Стуковенковій О.В.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 27.04.2010 року:

позивача: Бочарніков С.Д.- предст., дов. від 29.03.2010 року

відповідача: ОСОБА_2- предст., дов. ВМР №030945 від 13.03.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Трейдінг” (м. Київ) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2010р. у справі №3/7

                 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Трейдінг” (м. Київ)

                до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кіровоград)

              про: стягнення 87 313 грн. 50 коп. за договором оренди нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18 березня 2010 року  по справі №3/7 (суддя Болгар Н.В.) з урахуванням заяви від 05.02.10 року був частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Трейдінг” (м. Київ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кіровоград) про стягнення 87313 грн. 50 коп. заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам, електроенергії, комунальним послугам за договором оренди №06/2009 від 02.06.2009р., 15000 грн. штрафу. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 31225 грн. 50 коп. боргу, 15000 грн. штрафу, 873 грн. 14 коп. державного мита і 154 грн. 91 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. Припинено провадження у справі за позовом про стягнення 11088 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз-Трейдінг” (м. Київ) –позивач, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.03.2010 року по справі №3/7 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 30000,00 грн. На думку позивача суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 571 ЦК України. Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що позивач безпідставно не врахував при розрахунку суми боргу 30000,00 грн., перерахованих 04.06.2009р. відповідачем на поточний рахунок позивача в якості завдатку №1 та така позиція позивача не грунтується на нормах ч. 1 ст. 570 і частин 1, 2 ст. 571 ЦК України. Позивач же вважає, що положеннями п. 3.2.1 договору визначено умови, за яких завдаток №1 може бути зарахований в якості плати за користування приміщенням за останній місяць оренди, а саме виконання відповідачем всіх договірних зобов’язань. Сторона посилається на порушення відповідачем терміну дії договору, який діє до 30.06.2010р., а відповідач звернувся про припинення його дії з 11.11.2009р. та порушення зобов’язань щодо строків та порядку здійснення оплати платежів, визначених договором. Позивач звертає увагу, що п. 3.2.1 договору визначено, що при достроковому розірванні договору з вини чи за ініціативою орендаря сума завдатків №1 і №2 поверненню не підлягають, що не було враховано судом. Суд зараховує завдаток в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором, що по суті суперечить ч. 1 ст. 570 ЦК України, оскільки вищезазначеним пунктом визначено, що згаданий платіж є саме завдатком і представляє собою забезпечення оплати орендарем плати за користування приміщенням за останній місяць оренди згідно з терміном зазначеним у цьому договорі за умови виконання всіх зобов’язань за договором. Керуючись п. 2 ст. 22 ЦК України позивач вважає неправильним застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 571 ЦК України, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача реальних збитків та/чи упущеної вигоди позивачем не заявлялись.  

          Відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (м. Кіровоград) у відзиву на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні вказав, що господарським судом правильно застосовано положення ст.ст. 570, 571 ЦК України. Орендар свої зобов’язання виконував в повному обсязі до 01.09.2009р. Усно сторони домовились, що не сплачена сума за користування приміщення після 01.09.2009р. буде списана в разі якщо відповідач знайде іншого орендаря, що і було зроблено. Нажаль, такі обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Крім того, відповідач звертає увагу на п.3.2.2 договору, відповідно до якого завдаток може бути зарахований за останній місяць користування приміщенням.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.20 29 квітня 2010 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що  відповідно до п.1.1 договору оренди №06/2009, укладеного 02.06.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Союз-Трейдінг”  (орендодавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3  (орендар) позивач прийняв на себе зобов’язання передати, а відповідач –прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 159,6 м2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6 (літера У). Сторони також домовилися, що плата за користування орендованим приміщенням складає 30000 грн. (з ПДВ) за один календарний місяць і складається з орендної плати (25433,84 грн.) та компенсації вартості експлуатаційних витрат (4566,16 грн.) –п. 3.1 договору.

Крім того, орендар прийняв на себе зобов’язання протягом трьох банківських днів з дати підписання договору сплатити на поточний рахунок орендаря завдаток №1, який представляє собою забезпечення оплати орендарем плати за користування приміщенням за останній місяць оренди згідно з терміном , зазначеним в договорі. Сторони встановили, що за умови виконання всіх договірних зобов’язань за цим договором, сума завдатку №1 може бути зарахована в якості плати за користування приміщенням за останній місяць оренди (п. 3.2.1). Сторонами також було передбачено внесення відповідачем завдатку №2, який сплачений не був. За умовами договору (п.3.2.3) при достроковому розірванні договору оренди з вини чи за ініціативою орендаря сума завдатків №№1 і 2 поверненню не підлягає.

При розгляді місцевим господарським судом були правомірно встановлені факти наявності заборгованості по оплаті орендної плати і відповідних витрат, тому суд обґрунтовано стягнув зазначену заборгованість і штраф за прострочку сплати орендної плати. Ці обставини не оскаржуються сторонами по справі. Разом з тим місцевий господарський суд відмовив у стягненні заборгованості в сумі 30000 грн., зазначивши при цьому, що ці вимоги не ґрунтуються на нормах ст.ст.570, 571 ЦК України.

З такими доводами місцевого господарського суду погодитися не можна в силу наступного: сума 30000 грн. була перерахована відповідачем 04.06.2009 року на виконання умов п.3.2.1 договору у якості завдатку. Відповідно до ч.1 ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Отже, сплата у якості завдатку 30000 грн. на підтвердження зобов’язання за договором по оплаті орендної плати за користування приміщенням за останній місяць оренди відповідає вимогам зазначеної правової норми і є обґрунтованою.

Стаття 571 ЦК України визначає правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Таким чином, зазначена стаття врегульовує наслідки, які настають для сторін у випадку невиконання зобов’язання, забезпеченого завдатком. Будь-які інші підстави розпорядження сумою завдатку (або обставини, за якими сума завдатку переходить до іншої сторони) цивільне законодавство України не встановлює.

Відповідно до ч.3 ст.4 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Сторони в договорі передбачили умови, за яких сума завдатку не підлягає поверненню, у тому числі у випадку дострокового розірвання договору з вини чи за ініціативою орендаря. Це положення договору не суперечить вимогам ст.571 ЦК України, оскільки остання не містить виключний перелік випадків, коли завдаток залишається у кредитора, і не обмежує право сторін на встановлення будь-яких інших випадків розпорядження сумою завдатку.

Крім того, слід врахувати, що в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним –презумпція правомірності правочину.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду щодо того, що сплачений відповідачем завдаток слід зарахувати у якості плати за останній місяць дії договору суперечить зазначеним вище нормам матеріального права, а за таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині суми стягуємої орендної плати, яку слід збільшити на 30000 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.  

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Трейдінг” (м. Київ) задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18 березня 2010 року у справі №3/7 змінити, виклавши ч.2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

„Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25031 АДРЕСА_1; і. н. НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг” (03062 м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, і. к. 35256663) 61225 грн. 50 коп. боргу, 15000 грн. штрафу, 873 грн. 14 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №3/7 залишити без зміни.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (25031 АДРЕСА_1; і. н. НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Трейдінг” (03062 м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12, і. к. 35256663) 150 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

Зобов’язати господарський суд Кіровоградської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

Головуючий:                                                                                    О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                 Л.О.Лотоцька

                                                                                                            Р.М.Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                                          М.В. Юрченко

29.04.2010р.