ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2007 р.Справа № 31-8/338-06-10579
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Андрєєвої Е.І.
Суддів: Мацюри П.Ф.
Ліпчанської Н.В.
При секретарі - Юзьковій І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_2, ОСОБА_3,
від 3-ої особи –Меламед І.С.,
від відповідача –Ткача С.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ НВП “Сан-про”
на рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2007р.
по справі № 31-8/338-06-10579
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2
3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ПП фірма „Асоль”
до ТОВ НВП “Сан-про”
про зобов’язання передати майно та стягнення 70 066,42 грн.
Розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 38 від 02.04.2007р. справа № 31-8/338-06-10579 передана до розгляду колегії у складі головуючого судді Андрєєвої Е.І., суддів Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.
Суд встановив:
В жовтні 2006 року СПД ОСОБА_2 звернувся з позовом до господарського суду про визнання договору оренди обладнання від 14.12.2004р., укладеного між фірмою „Асоль” та ТОВ НВП „Сан-про”, припиненим з 01.10.2006р. Крім того, позивач просив зобов’язати відповідача повернути обладнання, а саме, гомогенізуючу установку ОДМ 5157, 1987р. випуску, та стягнути з ТОВ НВП „Сан-про” заборгованість по орендній платі у розмірі 68263,3 грн. з урахуванням інфляції та 3 % річних у розмірі 1803,12 грн., а всього 70066,42 грн.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої вимоги та заявою від 14.11.2006р. просив суд зобов’язати відповідача повернути взяте в оренду обладнання, стягнути з відповідача орендну плату у розмірі 36000 гривень, а також неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць використання обладнання у сумі 54000 гривень, а всього 90000 гривень. Крім того, просив стягнути з відповідача судові витрати: держмито у сумі 9000 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.13.2007р. (суддя Лєсогоров В.М.) позов задоволено частково –в частині стягнення орендної плати у сумі 36000 гривень і відповідно судових витрат: 281,54 грн. держмита та 35,69 грн. за ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
ТОВ „Сан-про” на рішення суду принесена апеляційна скарга, в якій відповідач просить апеляційний суд скасувати рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм чинного законодавства, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись з позовом, СПД ОСОБА_2, діючи на підставі договору про уступку права вимоги від 12.09.2006 р., укладеного з фірмою „Асоль”, обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач, одержавши в оренду обладнання, не виконував взятих на себе зобов’язань, а саме, не вносив орендної плати за користування орендованим майном на протязі усього часу орендних відношень.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що обладнання, на яке посилається позивач, на підприємстві відсутнє, як і договір оренди, що орендні відношення з фірмою „Асоль”, операції з орендованим обладнанням та борги, що, як пояснює позивач, утворилися, не мають документального підтвердження. При цьому, договір та акт, надані позивачем, підписані ОСОБА_2, який на час, зазначений у договорі та накладній, займав посаду директора НВП „Сан-про”, тобто відповідача.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що між підприємствами дійсно був укладений договір оренди на обладнання, яке використовується відповідачем і на даний час, а тому на підставі ст.284 ГК України визнав його пролонгованим та стягнув лише орендну плату за 12 місяців за період з 14.12.2004 року по 14.12.2005 року. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Однак, з такими висновками суду не погоджується судова колегія апеляційного суду з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та чого не заперечують сторони, договір оренди, про який йдеться в даній справі, від імені відповідача та позов від імені позивача підписано однією і тією ж особою, а саме, ОСОБА_2
На час дати, зазначеній у договорі, ОСОБА_2, будучи одним із засновників підприємства „Сан-про”, займав посаду директора, а тому повинен був документально оформити угоду, як того потребують норми документальної та фінансової дисципліни.
Після складення ОСОБА_2 повноважень директора та згідно з протоколом зборів учасників підприємства від 12 серпня 2005 року про виведення його із складу засновників, ОСОБА_2 повинен був документально передати новим засновникам та призначеному за цим протоколом новому директору всі матеріальні цінності з чого б вони не складались і де б вони не були, як і борги підприємства.
В підтвердження своїх доводів відповідач надав до суду фінансові документи за 2005 рік, що свідчать про відсутність орендних відношень з фірмою „Асоль”, відсутність обладнання, передбаченого договором та самого боргу, як за період керівництва підприємством ОСОБА_2 так і за його відсутності.
Позивач ні чим цього факту не спростував, а, навпаки, у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що зазначена угода по підприємству дійсно документально не реєструвалась, новим засновникам документально обладнання не передавалось, а тому підтвердити факт орендних відношень підприємства з фірмою „Асоль” ні чим іншим, крім договору та накладної про одержання обладнання, не може.
Крім того, відповідаючи на запитання суду, позивач пояснив, що за час перебування на посаді директора підприємства та, будучи його засновником, ним не виплачувалась орендна плата фірмі „Асоль” з тих підстав, що між підприємствами існували довірчі взаємостосунки і керівники підприємств домовились по закінченні дії договору розрахуватись з урахуванням взаємних ділових стосунків. Разом з тим, звертаючись з позовом про стягнення орендної плати, позивач не зазначає і не враховує цих взаємостосунків, хоча саме ним укладався договір від імені відповідача.
Позивач, крім договору оренди, посилається на накладну без номера від 14 грудня 2004 року, за якою на підставі договору від 12.12.2004 року підприємство „Сан-про” через ОСОБА_2 прийняло від фірми „Асоль” гомогенізуючу установку, вартістю 29 000 грн. В накладній в прийомі обладнання розписався ОСОБА_2, а за бухгалтера розписалась інша особа –завідуюча складом.
Завідуюча складом дала письмові пояснення, якими підтвердила свій підпис, однак заперечувала, що така установка поступала на склад, пояснивши, що підписала накладну за проханням директора ОСОБА_2 (а.с. 61).
Відповідно до вимог ст.ст.202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Аналогічні норми передбачає ч.1 ст.180 ГК України.
В даному випадку позивач не довів, що договір оренди, на який він посилається, виконаний хоча б однією стороною.
При таких обставинах відповідач, а в даному випадку, новий засновник, не знав і не міг знати про події, про які, передаючи підприємство, його не повідомив в установленому законом порядку попередній засновник, який, крім того, займав посаду директора.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач звернувся з клопотанням про винесення окремої ухвали на адресу прокурора Овідіопольського району Одеської області, якою зобов’язати правоохоронні органи перевірити факт вивезення гомогенізуючої установки з території підприємства, а у разі встановлення цього факту, відкрити кримінальне провадження за фактом скоєння злочину .
Судова колегія відхилила заявлене клопотання, оскільки воно ні чим об’єктивно не підтверджено, а, крім того, позивач не позбавлений права особисто звернутись з заявою в правоохоронні органи.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позовні вимоги позивачем не доведені, а, напроти, спростовані відповідачем, рішення суду прийнято без урахування встановлених судовою колегією обставин, що мають суттєве значення для його правильного прийняття, таке рішення підлягає скасуванню.
При цьому, частково відмовляючи в позові, суд виходив з інших підстав, ніж встановлено судовою колегією, а саме, з того, що договір оренди сторонами пролонговано. Тому рішення суду скасовується повністю та у відповідності з вимогами п. 2 ст.103 ГПК України приймається нове рішення, яким у позові відмовляється.
Оскаржуючи рішення суду, відповідач оскаржив також ухвалу господарського суду, без зазначення дати її винесення, про відмову у прийнятті зустрічного позову про визнання договору оренди недійсним з дати його укладення.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про звернення відповідача з зустрічним позовом, як відсутня ухвала про скасування якої звернувся відповідач.
При таких обставинах зазначена частина скарги не може розглядатись апеляційним судом, а апелянту роз’яснюється його право звернення з позовом до суду в окремому провадженні.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України судова колегія , -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ТОВ НВП “Сан-про” задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 01.03.2007р. скасувати. У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.
Головуючий Е.І. Андрєєва
Судді: П.Ф. Мацюра
Н.В. Ліпчанська