ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010 року                                                                            Справа №  5/33

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 20.07.2008 року:

позивача: Ободовський О.Є.- предст., дов.№1334-1 від 02.02.2010 року

відповідача: Безпальченко В.М.- директор

                      Альпов А.В.- предст., дов. від 25.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної іпотечної установи (м. Київ) і товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Шанс»(м. Олександрія Кіровоградської області) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2010р. у справі  №5/33

             за позовом: Державної іпотечної установи (м. Київ)

           до: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Шанс»(м. Олександрія Кіровоградської області)

            про: розірвання договору і стягнення 6247089,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03 червня 2010 року (підписано 08.06.2010р.) у справі №5/33 (суддя Змеул О.А.) частково задоволений позов Державної іпотечної установи (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Шанс»(м. Олександрія Кіровоградської області) про розірвання договору відчуження прав на об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 15.08.2009 року і стягненні грошових коштів в розмірі 6247089,99 грн. Зазначеним рішенням був розірваний договір відчуження прав на об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 15.08.2009 року, що укладений між сторонами по справі, і стягнено з відповідача на користь позивача: грошову суму в розмірі 70% вартості майнових прав –3200400 грн., штраф в розмірі 50% від суми договору –2286000 грн., відшкодування витрат позивача, пов’язаних із сплатою винагороди за фінансові ресурси –183474,99 грн., інфляційні в розмірі 120015 грн., а всього –5789889,99 грн. В іншій частині позову було відмовлено. З відповідача на користь позивач стягнено також державне мито в сумі 25500 грн. і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився позивач –Державна іпотечна установа (м. Київ), який подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2010 року частково і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник зазначає, що суд неправомірно відмовив у стягненні штрафу в розмірі 10% від суми договору (457200 грн.) і порушив при цьому норми матеріального і процесуального права. Відповідно до п.3.1 Договору відповідач зобов’язувався протягом 30 робочих днів з дня підписання договору надати позивачу банківську гарантію у виконання зобов’язань за цим договором або інше забезпечення виконання зобов’язань. Це зобов’язання відповідач не виконав, тому він повинен сплатити штраф у розмірі, встановленому п.6.1 Договору –10% від вартості майнових прав.

20.07.2010 року від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, у якому останній зазначив що в силу ст.216 ГПК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Отже, ця відповідальністю не підпадає під дію ст.61 Конституції України, тому посилання відповідача на цю норму є безпідставними.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Шанс»(м. Олександрія Кіровоградської області) –у відзиву на апеляційну скаргу і представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №929-р визначено декілька альтернативних способів виконання зобов’язання забудовника, в тому числі і наявність графіка виконання будівельно-монтажних робіт, погодженого в порядку, визначеному цим розпорядженням. Додатком №2 до договору є календарний графік виконання робіт, який погоджено з начальником інспекції ДАБК у Кіровоградській області 17.08.2009 року. Графік скріплено підписами і печатками позивача і відповідача. За ЦК України сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якими також є рішення Кабінету Міністрів України, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідач вважає, що зазначеним вище розпорядженням встановлений альтернативний спосіб забезпечення зобов’язання –наявність графіка виконання БМР, що не суперечить умовам п.4.1 Договору, тобто ним своєчасно надана гарантія виконання своїх зобов’язань за договором у вигляді графіка виконання БМР.

Відповідач –товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Шанс»(м. Олександрія Кіровоградської області), також не погодився із рішенням суду і подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2010 року у справі №5/33 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач, зокрема, зазначає, що застосувати ст.651 ЦК України в частині дострокового розірвання договору в разі істотного порушення договору другою стороною можливо лише в разі істотного порушення, тобто такого, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме –17 квартир в житловому будинку №10 по вул. Тельмана в м. Олександрії. Станом на 21.05.2010 року готовність будинку складає 96,6%, а роботи продовжують виконуватися і відповідач вживає усіх можливих заходів для завершення будівництва. Кінцевим результатом діяльності Державної іпотечної установи є забезпечення отримання житла громадянами, тому розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам в контексті ч.4 ст.652 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що штрафні санкції та збитки, передбачені договором, підлягають стягненню на користь позивача всупереч вимогам Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Суд взяв до уваги лист Міністерства регіонального будівництва та розвитку України №12/19-1-8/5-1173 від 15.12.2009 року, але не дав оцінку доводам відповідача, що результатом реалізації майнового права, що відчужується за договором купівлі-продажу майнових прав є передача завершеного об’єкта житлового будівництва, отже на такий договір розповсюджується заборона на його розірвання, встановлена ч.4 ст.3 цього закону.

Позивач –Державна іпотечна установа (м. Київ) –у відзиву на апеляційну скаргу відповідача пояснила, що істотними умовами договору, укладеного між сторонами, є строк здачі в експлуатацію об’єкта незавершеного будівництва, обов’язковість виконання в квартирах внутрішніх опоряджувальних робіт та момент здачі будинку і вартість 1 кв.м. житла. Відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань –до визначеної дати не добудував і не здав в експлуатацію визначений договором об’єкт. Це призвело до істотного порушення договору і до неможливості забезпечення житлом 17 сімей, які перебувають на квартирному обліку. Ці обставини свідчать про істотність порушення договору як підстави для його розірвання. Щодо незастосування судом Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», то у даному випадку відсутня головна мова застосування положень ч.4 ст.3 Закону –відсутня передача відповідачем завершеного об’єму (частини об’єкта) житлового будинку на користь позивача. Укладений сторонами договір не є об’єктом інвестицій, цей договір був укладений в рамках програми Уряду, фінансування якої здійснювалося за рахунок коштів, залучених позивачем під державну гарантію.

За розпорядженням в.о. голови судової палати №510 від 20.07.2010 року у зв’язку з виходом із відпустки судді постійної колегії Бахмат Р.М. справа передана для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.40 27 липня 2010 року, про що представники сторін були повідомлені у судовому засіданні.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між ТОВ "ВКФ "Шанс" (первинний власник) і Державною іпотечною установою (новий власник) 15.08.2009 року укладено договір відчуження майнових прав на об'єкт  незавершеного будівництва житлового призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований за № 4023.  Згідно п.1.1 цього договору первинний власник (відповідач) зобов'язався передати у власність нового власника (позивача), а новий власник зобов'язався прийняти майнові права, що належать первинному власнику, на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, вимоги щодо якісних характеристик якого визначаються у додатку № 1 до цього договору, та сплатити грошову суму, визначену п. 5 цього договору.

Згідно п. 3.1. Договору відповідач прийняв на себе відповідні зобов’язання, в тому числі: в термін до 23 грудня 2009 року добудувати та здати в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення; протягом 30 робочих днів з моменту здачі об'єкту незавершеного будівництва житлового призначення в експлуатацію передати первинному власнику за вимогою необхідні йому правовстановлюючі документи на придбаний ним об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення.

Вартість об’єкта незавершеного будівництва встановлена п.п. 5.1 і 5.2 Договору –4572000,00 грн. (у т. ч. ПДВ –762000,00 грн.) та має бути сплачена новим власником на умовах та в терміни, зазначені цим договором. Не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності пунктом 1.1 цього договору та виконання умов Договору, новий власник зобов'язався сплатити первинному власнику за відчуження майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва житлового призначення, а первинний власник зобов'язався прийняти грошову суму в розмірі 70% вартості майнових прав, зазначеної у п. 5.1. цього Договору, що становить 3200400,00 грн. Інші 30% вартості майнових прав, зазначеної у п. 5.1. цього договору, що становить 1371600,00 грн. повинні бути перераховані новим власником протягом трьох робочих днів з дня передачі йому документів, підтверджуючих введення об'єкту незавершеного будівництва житлового призначення в експлуатацію та реєстрації права власності нового власника на придбане житло та після підписання відповідного акта приймання-передачі квартир.

На виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача 17.08.2009 року грошові кошти у загальній сумі 3200400,00 грн., тобто повністю виконав своє грошове зобов'язання щодо сплати 70 %  вартості майнових прав.

Однак, відповідач не виконав зобов'язання щодо строку будівництва –у строк до 23.12.2010 року об'єкт будівництва (житловий будинок за адресою: Кіровоградська область, місто Олександрія, вул. Тельмана, 10) в експлуатацію введений не був. Не було виконане зобов’язання відповідачем і станом на день подання позову (17.03.2010 року) і день прийняття судового рішення (03.06.2010 року).

Відповідно до п. 6.5. Договору у разі виявлення новим власником факту невиконання первинним власником зобов'язань за цим договором новий власник має право надіслати на адресу первинного власника вимогу про виконання зобов'язання або розірвання договору та відшкодування новому власнику понесених витрат та завданих збитків. При цьому, під понесеними новим власником витратами та завданими йому збитками розуміється:

·          суми, що сплачені новим власником відповідно до умов цього договору;

·          понесені витрати, пов'язані із сплатою новим власником винагороди за фінансові ресурси, що були ним залучені із розрахунку 13,5% річних від вартості об'єкту незавершеного будівництва житлового призначення, що вказана у п. 5.1. цього договору від дати проведення розрахунків;

·          нараховані штрафні санкції передбачені цим договором та чинним законодавством;

·          нараховані інфляційні витрати.

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору, місцевий господарський суд правомірно визначив «істотність»порушення вимог договору з боку відповідача, а саме: порушення строку введення в експлуатацію об’єкта, що є суттєвою умовою договору, як це визначено рішеннями Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року №832 "Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов", від 05.08.2009 року №929-р "Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов" (строк здачі в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва житлового призначення, обов'язковість виконання в квартирах внутрішніх опоряджувальних робіт на момент здачі будинку та вартість 1 кв. метра житла).

Місцевим господарським судом при цьому обґрунтовано зазначено, що невиконання відповідачем свого обов'язку та істотної умови договору –строку здачі в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва житлового призначення, призвело до істотного порушення договору та, як наслідок, невиконання позивачем своєї пріоритетної статутної мети, часткового невиконання програми Уряду та не забезпечення житлом 17 сімей, які перебувають на квартирному обліку для отримання житла.

Суд при цьому правильно не застосував до спірних правовідносин Закон України "Про запобігання  впливу  світової фінансової  кризи  на  розвиток  будівельної  галузі  та житлового будівництва" №800-VІ з тих підстав, що 100% оплата квартир, як це передбачено Законом для його застосування, не здійснювалася.

Правильним слід вважати також висновок суду, що ч. 4 ст. З Закону № 800-УІ, яка забороняє розірвання будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будинку, не розповсюджується на договір, укладений між позивачем та відповідачем, а тому штрафні санкції та збитки, передбачені Договором, підлягають сплаті та відшкодуванню відповідачем.

Вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача грошову суму в розмірі 70% вартості майнових прав –3200400 грн., штраф в розмірі 50% від суми договору – 2286000 грн., відшкодування витрат позивача, пов’язаних із сплатою винагороди за фінансові ресурси –183474,99 грн., інфляційні в розмірі 120015 грн., а всього –5789889,99 грн.

Разом з тим суд відмовив у стягненні штрафу в розмірі 10% від вартості майнових прав за порушення строків виконання зобов'язань, зазначивши при цьому, що це є фактично другим притягненням відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення, що суперечить ст. 61 Конституції України.

З такими доводами суду погодитися не можна, оскільки в Конституції України стаття 61 міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Отже зазначена норма не поширюється на юридичних осіб, яким є відповідач. Крім того, п.6.1 Договору, яким встановлений штраф у 10 % і п.6.4 Договору, яким встановлений штраф у 50% від вартості майнових прав є санкціями за порушення різних умов договору, тобто не є другим притягненням відповідача за одне й те саме порушення.

Разом з тим заявлені позивачем вимоги в цій частині позову (штрафу 10%) задоволенню не підлягають в силу наступного: як на підставу стягнення штрафу у зазначеному розмірі позивач посилається на порушення відповідачем умов п.3.1 Договору –не надання відповідачем протягом 30 робочих днів з дня підписання договору позивачу банківської гарантії у виконання зобов’язань за цим договором або іншого забезпечення виконання зобов’язань. Зазначений договір був укладений на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року №929-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».

Відповідно до зазначеного розпорядження істотними умовами договорів є наявність відповідної банківської гарантії або іншого виду забезпечення виконання зобов'язань забудовників, що прийматимуться Державною іпотечною установою, або наявності графіка виконання будівельно-монтажних робіт, погодженого з керівником інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. Зазначена умова, яка є обов’язковою для Державної іпотечної установи, не була прописана в договір, укладений між сторонами, але вона повинна виконуватися в обов’язковому порядку.

Додатком №2 до договору є календарний графік виконання робіт, який погоджено з начальником інспекції ДАБК у Кіровоградській області 17.08.2009 року і скріплено підписами і печатками позивача і відповідача. Отже, відповідною гарантією у розумінні п.3.1 Договору є узгоджений сторонами у порядку розпорядження КМУ №929-р графік виконання БМР, тому підстави для відповідальності відповідача у порядку п.6.1 Договору відсутні.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду слід залишити без зміни, а апеляційні скарги сторін –без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи (м. Київ) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Шанс»(м. Олександрія Кіровоградської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03 червня 2010 року у справі №5/33 залишити без зміни.

Головуючий                                                                              О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                         Л.О.Лотоцька

                                                                                                                                     Р.М. Бахмат