ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2010 року Справа № 5/130-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
позивача: не явився
відповідача: ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1 від 14.03.2002р.;
ОСОБА_2.-предс., дов. №3473 від 26.11.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010р. у справі №5/130-10
за позовом: комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя»Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про: виселення з приміщення та передання приміщення балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2010 року у справі №5/130-10 (суддя Шевченко С.Л.) частково задоволений позов комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя»Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (з урахуванням зміни найменування відповідача згідно резолютивної частини рішення суду) (м. Дніпропетровськ) і виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з приміщення загальною площею 114,3 м2, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 1 на користь балансоутримувача –комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя»Дніпропетровської міської ради. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. Стягнено з відповідача на користь позивача витрати по справі.
Відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) –не погодився із рішенням суду і подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 року по справі №5/130-10 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що провадження у справі було порушено незаконно, оскільки позовна заява була підписана тільки одним позивачем. З метою виправлення помилки суд ухвалою від 21.05.2010 року виключив із участі у справі другого позивача –Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради, хоча чинне законодавство не передбачає виключення позивача зі справи. Крім цього, відповідач зазначає, що договір оренди від 01.09.2001 року був продовжений на підставі додаткових угод до нього до 01.09.2002 року, 31.12.2003 року, 31.12.2004 року, 31.12.2005 року, 31.12.2006 року. В силу ст.764 ЦК України і ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договірні відносини між сторонами були поновлені без укладення додаткових угод до 31.12.2007 року, 31.12.2008 року, 31.12.2009 року. Судом зроблений неправильний висновок, що дія Закону України від 15.12.2009 року, яким встановлений термін дії договору оренди не менше 5 років, якщо не пропонує менший термін, не розповсюджується на взаємовідносини сторін з тих підстав, що строк дії договору від 01.09.2001 року перевищив 5 років. Так договір продовжувався виключно на той саме термін, який був у ньому зазначений, а не на інший строк. Отже, обчислення п’ятирічного строку дії договору має починатися з 01.01.2009 року, тому орендні відносини є чинними до 31.12.2013 року. Скаржник також вважає помилковим посилання суду на припинення дії договору 31.12.2009 року, що встановлено рішенням суду від 15.12.2009 року, оскільки про це було зазначено тільки в мотивувальній частині рішення, але питання подальшого продовження дії договору не розглядалися. Позивач зазначає, що будь-яких листів про припинення дії договору не отримувала, але суд на ці обставини також уваги не звернув.
Позивач –комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя»Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) –у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що договірні правовідносини між сторонами за договором від 01.09.2001 року продовжувалися до 2003, 2004, 2005 років. В силу рішення Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 року №41/11 з березня 2007 року єдиним орендодавцем нерухомого майна визначено Управління комунальної власності. Позивача визначено виключно балансоутримувачем нежитлових приміщень, який погоджує типові договори оренди та підписує акти приймання-передачі визначеного у договорі оренди майна. Пунктом 21 вказаного рішення міської ради визначено, що управління комунальної власності міської ради є правонаступником орендодавців за договорами оренди, укладеними до 01.06.2007 року в частині здійснення прав та виконання обов’язків по цим договорам. За відсутності повноважень у позивача щодо укладення та переукладення договорів оренди, всі документи були надані до управління комунальної власності у 2007 році. Позивач зазначає, що він листом №719 від 30.12.2009 року повідомив про закінчення дії договору у 20-денний термін з моменту отримання листів, тобто з 19.01.2010 року. Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2009 року по справі №32/302-09 встановлено, що договір оренди №136-16 від 01.09.2001 року є чинним до 31.12.2009 року. Це рішення не оскаржувалося і набрало законної сили. Майно в добровільному порядку відповідачем не повернуто. На думку позивача, посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»не коректне, оскільки строк дії договору №136-16 від 01.09.2001 року перевищив п’ять років з дня його укладення.
За розпорядженням в.о. голови судової палати від 27.07.2010 року №538 у зв’язку з виходом з відпустки судді постійної колегії суддів Бахмат Р.М., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
19.07.2010 року від представника позивача надійшло клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату у зв’язку з відпусткою. Заявлене клопотання не задоволене, оскільки матеріали справи є достатніми для вирішення справи по суті і неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників відповідача, переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01.09.2001 року між Обласним житлово-комунальним підприємством «Лівобережжя» (орендодавець, правонаступник –КЖЕП «Лівобережжя»Дніпропетровської міської ради) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №136-16, відповідно до умов якого ОСОБА_3 (сьогодні –ОСОБА_1.) було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 114,3 кв.м., яке розташоване в м. Дніпропетровську по вул. Красноводська, буд.1. Строк дії договору був погоджений сторонами до 01.09.02 року. Відповідно до п.7.5 цього договору у разі відсутності заяви жодної із сторін про припинення або зміну договору по закінченню його строку, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. В подальшому сторони укладали додаткові угоди до цього договору оренди, якими продовжували строк його дії до 01.09.2003 року, до 31.12.2004 року, до 31.12.2005 року, до 31.12.2006 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2009 року, яке не оскаржувалося і набрало законної сили, у справі №32/302-09 по спору між тими ж сторонами було встановлено, що договір оренди №136-16 від 01.09.2001 року, укладений між сторонами, є чинним до 31.12.2009 року.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішення господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, є встановленим факт того, що договір №136-16 продовжує свою дію (є чинним) до 31.12.2009 року.
30.12.2009 року за вих.№719 позивачем на адресу відповідача був направлений лист про припинення договору оренди, у якому, зокрема, зазначалося, що «на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №32/302-09 строк дії договору закінчився 31.12.2009 року. Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі закінчення строку дії договору, орендар повинен повернути об’єкт оренди. У зв’язку з наведеним, договір оренди вважається припиненим в 20-ти денний термін з моменту отримання Вами цього листа». Зазначений лист був отриманий особисто ОСОБА_1.19.01.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №1839954.
04.02.2010 року за вих.№34 позивачем на адресу відповідача був направлений лист, у якому зазначалося: «господарським судом Дніпропетровської області було прийняте рішення від 15.12.2009 року по справі №32/302-09, в якому визначено, що договір №136-16 від 01.09.2001 року є чинним до 31.12.2009 року. КЖЕП «Лівобережжя»належним чином направило Вам листа від 30.12.2009 року про припинення договору оренди та вказало, що договір оренди вважається припиненим в 20-денний термін з моменту отримання Вами цього листа. До теперішнього часу з Вашого боку не було надано пакету документів до управління комунальної власності міської ради щодо переукладення або укладання нового договору оренди нерухомого майна з єдиним орендодавцем». Позивач просив забезпечити явку представника орендаря для складання акту приймання-передачі нежитлового приміщення у складі спільної комісії балансоутримувача та єдиного орендодавця.
Відповідач акт приймання-передачі від 08.02.2010 року не підписав і відмовився звільнити приміщення (а.с. 27-28).
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається із матеріалів справи у момент підписання договору орендодавцем за ним виступало обласне житлово-комунальне підприємство «Лівобережжя». Умови договору сторонами не змінювалися, тобто за укладеним договором позивач є орендодавцем, який належним чином повідомив орендаря про небажання продовжувати орендні стосунки.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»в ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»були внесені зміни і частина 1 ст.17 цього закону викладена в наступній редакції «Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін».
При цьому законодавець в Прикінцевих положеннях зазначив, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін (п. 5). Отже, закон пов’язує встановлення строку дії договору у п’ять років з дня укладення договору, тобто для встановлення терміну дії договору у п’ять років слід встановити початок перебігу цього строку.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Істотними умова договору оренди комунального майна є:
· об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
· термін, на який укладається договір оренди;
· орендна плата з урахуванням її індексації;
· порядок використання амортизаційних відрахувань;
· відновлення орендованого майна та умови його повернення;
· виконання зобов'язань;
· забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
· порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;
· відповідальність сторін;
· страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
· обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ст.640 ЦК України (загальна норма) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Так як Закон України «Про оренду державного та комунального майна»є спеціальним по відношенню до Цивільного кодексу України, то його норми мають пріоритет перед нормами Цивільного кодексу України.
Як зазначалося, за цим законом момент укладення договору пов’язаний з наявністю одночасно двох умов: досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Досягнення домовленості з усіх суттєвих умов договору і підписання тексту договору був здійснено сторонами у 2001 року, тому положення Прикінцевих положень закону, на які посилався заявник, не продовжують строк дії договору до 31.12.2013 року
За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано виселив відповідача з займаємого ним приміщення у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення по справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2010 року у справі №5/130-10 залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена в повному обсязі 28.07.2010 року)