ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2010 року Справа № 6/533-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Степанов В.О., представник, довіреність № 15-ДБФ від 12.12.2009 року;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 571 від 09.04.2010 року;
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009р. у справі № 6/533-09
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська паперова фабрика”, м.Дніпропетровськ
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг
про стягнення 39 902, 02 грн.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська паперова фабрика”, м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг про стягнення 39 902, 02 грн., з яких 35 565, 81 грн. заборгованість за договором № 113-ТД від 24.07.2009 року, 3556, 58 грн. штраф згідно до п.6.1 договору, 172, 46 грн. 3% річних, 607, 17 грн. інфляційних втрат.
03.12.2009 року позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути основний борг у сумі 40 765, 58 грн., штраф в сумі 4076, 58 грн., 695, 94 грн. інфляційних втрат, 271, 39 грн. 3% річних, а всього 45 809, 49 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 року по справі № 6/533-09 (суддя Коваленко О.О.) з відповідача на користь позивача стягнуто 35 565, 81 грн. основного боргу, 3 556, 58 грн. штрафу, 607, 17 грн. інфляційних втрат, 172, 46 грн. 3% річних, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, документально доведеними; заяву про збільшення позовних вимог залишено без розгляду у звязку з не наданням позивачем доказів направлення копії такої заяви відповідачу.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення господарського суду скасувати, посилаючись на наступне.
В наданих позивачем до матеріалів справи накладних відсутнє посилання на Договір № 113-ТД від 24.07.2009 року.
Право позивача на отримання плати за поставлену за договором продукцію не є порушеним з огляду на п.3.3 Договору, відповідно до якого строк оплати зазначається в накладній на кожну партію товару, та оскільки позивач з вимогою про оплату такої продукції не звертався.
Не встановивши строк виконання зобовязання відповідача з оплати продукції та період прострочення, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про право позивача на неустойку.
Прийнявши в якості належного доказу підстав позову накладні, за якими здійснювалась поставка товару, суд порушив приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Судом зроблено невірний висновок, що копії доданих до позовної заяви товарних накладних дійсні, мають підпис про вручення товару та печаті відповідача.
Позивач підписав Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2009 року по 10.11.2009 року, де сальдо на користь відповідача складає 16 581, 65 грн.
Також скаржник зазначає, що справу судом першої інстанції розглянуто за його відсутності; про час та місце судового засідання він не був повідомлений належним чином.
Клопотання відповідача про запит суду у відділенні банку “Форум” чи перераховувались суми грошей з 5 серпня 2009 року по 30 листопада 2009 року від імені ОСОБА_4, не підлягає задоволенню оскільки наведена фізична особа не є стороною за договором № 113-ТД від 24.07.2009 року та відповідачем не надано доказів доручення ОСОБА_4 здійснювати оплату за вказаним договором від імені відповідача.
Клопотання відповідача про виклик експедитора позивача та ОСОБА_4 для надання свідчень по справі задоволенню не підлягають як безпідставні, оскільки відповідач в клопотанні не зазначив, які саме факти повинні засвідчити дані особи.
Також не підлягає задоволенню і клопотання про надання суду касової книги, оскільки відповідачем не надані інші письмові докази, які спростовують дані, зазначені в прибуткових касових ордерах, що залучені до матеріалів справи.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги повинні бути прийняті до уваги частково з наступних підстав.
Судова колегія вважає за необхідне розглянути позовні вимоги з урахуванням заяви відповідача про уточнення позовних вимог, поданої 03.12.2009 року до суду першої інстанції, якою позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 40 765, 80 грн. заборгованості за поставлену продукцію, штраф у сумі 4076, 58 грн., інфляційні втрати у сумі 695, 94 грн., 3% річних у сумі 271, 39 грн., оскільки залишення судом першої інстанції такої заяви позивача без розгляду у звязку з не наданням позивачем доказів направлення копії такої заяви відповідачу, не відповідає приписам ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
24.07.2009 року між сторонами по справі було укладено договір № 113-ТД (далі - Договір), згідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобовязується поставити покупцеві (відповідачу), а покупець зобовязується на умовах даного договору прийняти та оплатити паперову продукцію (далі-товар), в кількості та асортименті відповідно накладних на кожну партію поставленого товару.
Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що сума поставки, ціна товару, строк оплати зазначається в накладній на кожну партію товару.
В якості доказів поставки товару відповідачу позивач надав завірені належним чином копії накладних №1099/2 від 04.08.2009 року на суму 18 926,11 грн., №1185/2 від 19.08.2009 року на суму 9 847,66 грн., № 1231/2 від 27.08.2009 року на суму 6 268, 31 грн., № Р72/2 від 12.08.2009 року на суму 510,08 грн., № 1140/2 від 12.08.2009 року на суму 8 349, 05 грн. та № Р133/2 від 03.09.2009 року на суму 1 504, 92 грн. Всього відповідачу було поставлено продукції на суму 45 406,13 грн.
Оригінали накладних оглянуті у судовому засіданні.
Відповідачем була частково оплачена поставлена паперова продукція за накладною № 1099/2: 14.08.2009 року –2000 грн., 20.08.2009 року –2000 грн., 28.08.2009 року –1000 грн., 08.10.2009 року –200 грн., а всього на суму 5 200 грн. (а.с.73-76) Також відповідач частково повернув позивачу товар на суму 4640, 33 грн. (а.с.26-27).
05.11.2009 року позивач направив відповідачу рекомендованого листа з вимогою вих.№ 14-ДБФ від 26.10.2009 року про оплату заборгованості за поставлений товар у сумі 35 565, 81 грн. (а.с.17-18), яка була залишена відповідачем без розгляду.
Доказів оплати решти заборгованості у сумі 35 565,80 грн. відповідачем не надано.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Зауваження скаржника, що позивач підписав Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2009 року по 10.11.2009 року, де сальдо на користь відповідача складає 16 581, 65 грн., спростовуються названим Актом (а.с.55).
Позиція скаржника, що право позивача на отримання плати за поставлену за договором продукцію не є порушеним з огляду на п.3.3 Договору, відповідно до якого строк оплати зазначається в накладній на кожну партію товару, та оскільки позивач з вимогою про оплату такої продукції не звертався, не може бути прийнята до уваги, так як термін оплати товару зазначений в кожній накладній, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, та докази направлення вимоги про сплату заборгованості містяться в матеріалах справи (а.с.17-18).
Доводи скаржника про те, що в накладних відсутнє посилання на Договір, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки відповідачем не надано доказів поставки наведеного в накладних товару за іншим, ніж спірний договором.
Також відповідачем не надано доказів укладання інших договорів ніж наданий позивачем до справи.
Щодо зауважень скаржника про невірний висновок суду першої інстанції, що копії доданих до позовної заяви товарних накладних дійсні, мають підпис про вручення товару та печаті відповідача, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем надані до матеріалів справи засвідчені належним чином копії накладних: № 1099/2 від 04.08.2009 року на суму 18 926,11 грн., №1185/2 від 19.08.2009 року на суму 9 847,66 грн., № 1231/2 від 27.08.2009 року на суму 6 268, 31 грн., № Р72/2 від 12.08.2009 року на суму 510,08 грн., які в графі “отримав” місять підпис та печатку відповідача. Доказів недійсності таких накладних відповідачем не надано. Оригінали зазначених накладних оглянуті у судовому засіданні.
Оцінюючи надані позивачем накладні № 1140/2 від 12.08.2009 року на суму 8 349, 05 грн. та № Р133/2 від 03.09.2009 року на суму 1 504, 92 грн., судова колегія зауважує, що останні не містять підпису та печатки покупця (відповідача) про приймання продукції. При цьому по накладній № 1140/02 від 12.08.2009 року позивачем до матеріалів справи наданий оригінал товарно-транспортної накладної, згідно до якої відповідач отримав паперову продукцію на суму 8 349, 05 грн., що засвідчено підписом та печаткою відповідача. Щодо накладної № Р133/2 від 03.09.2009 року на суму 1 504, 92 грн., то, оскільки позивачем не надано інших доказів поставки товару відповідачу за спірним договором на зазначену в накладній № Р133/2 від 03.09.2009 року суму - 1 504, 92 грн., та з огляду на приписи ст.33 Господарського процесуального кодексу України, така накладна не може бути належним доказом поставки паперової продукції відповідачу за спірним договором.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає такими, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 34 060, 88 грн.
Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що у випадку несплати, в т.ч. відповідно п.3.8 Договору, або несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати за поставлений товар, а також штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару.
Доводи скаржника, що суд першої інстанції, не встановивши строк виконання зобовязання відповідача з оплати продукції та період прострочення, дійшов невірного висновку про право позивача на неустойку, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки строк оплати поставленого товару вказаний у кожній накладній, а період прострочення для розрахунку штрафу не має жодного значення.
З огляду на зазначене та оскільки, як встановлено вище, сума неоплаченого товару складає 34 060, 88 грн., судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у сумі 3 406, 01 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені положення Закону та оскільки, як зазначено вище, накладна № Р133/2 від 03.09.2009 року на суму 1 504, 92 грн. не може бути належним доказом поставки паперової продукції відповідачу за спірним договором, з урахуванням часткової оплати відповідачем поставленого товару та суми поверненого товару, строків оплати товару по кожній накладній, судова колегія вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 240, 76 грн. за період з дати строку оплати по кожній накладній по 02.12.2009 року та інфляційних втрат у сумі 438,94 грн. за період з дати строку оплати по кожній накладній по 10.11.2009 року.
Доводи скаржника, що справу судом першої інстанції розглянуто за його відсутності, про час та місце судового засідання він не був повідомлений належним чином до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки ухвала про порушення провадження у даній справі від 16.11.2009 року була направлена на адресу відповідача 17.11.2009 року (обор.стор. а.с.1 т.1) та повернута на адресу суду за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією довідки Укрпошти (а.с.54).
За наведених обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 року по справі № 6/533-09 підлягає зміні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на сторони відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг –задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009 року по справі № 6/533-09–змінити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська паперова фабрика”, м.Дніпропетровськ 34 060, 88 грн. основного боргу, 3 406,01 грн. штрафу, 240, 76 грн. 3% річних, 438, 94 грн. інфляційних втрат, 381,47 грн. державного мита, 196,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська паперова фабрика”, м.Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кривий Ріг 8,78 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник