ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" квітня 2007 р.Справа № 25/492-06-13057
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 03.04.2007р.:
від позивача Передерій Н.О. за довіреністю від 26.10.2006р. б/н
від відповідача не з’явився
за участю представників сторін у судовому засіданні 24.04.2007р.:
від позивача не з’явився
від відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МСС „Тідісі-Дальнобой”
на рішення господарського суду Одеської області від 09 лютого 2007 року
у справі №25/492-06-13057
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „МСС „Тідісі-Дальнобой”
до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 7603 грн., судових витрат пов’язаних з прибуттям представника позивача до господарського суду в сумі 259 грн., -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ „МСС „Тідісі-Дальнобой” поданий до господарського суду Одеської області позов, в якому заявлені вимоги про стягнення з СПД ОСОБА_2 боргу в сумі 7603,20 грн., а також вимоги про покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідального зберігання від 01.09.2005р. №024/2005 в/з позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання пневматичні шини для вантажного автотранспорту, які відповідно до п.3.4.2. договору зобов’язався повернути в доведений термін за першою вимогою позивача. Вимогу позивача від 31.05.2006р. про повернення продукції або сплати її вартості відповідач отримав 06.06.2006р., але відповідач ухиляється від повернення продукції і відповіді на вимогу позивача не надав. Умовами п.5.3. договору відповідального зберігання передбачено, що у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний до подальшого цільового використання, що відбулося з вини відповідача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість.
В якості правового обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.942,943,944,953 ЦК України, ст.ст.12,15,49,82 ГПК України.
В процесі розгляду справи позивач заявою від 29.01.2007р. за вх.№2126 уточнив позовні вимоги і просив суд, окрім заявлених у позові позовних вимог, стягнути з відповідача витрати, пов’язані з прибуттям представника позивача до господарського суду Одеської області в сумі 259,77грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання ухвал господарського суду Одеської області від 14.12.2006р. та 10.01.2007р. представник позивача прибув до господарського суду Одеської області на розгляд справи у судовому засіданні, оскільки явка представника позивача була визнана судом обов’язковою. У зв’язку з виконанням цих ухвал позивач поніс матеріальні витрати на проїзд, а вимогами ст.44 ГПК України передбачено, що судовими витратами є також інші витрати, пов’язані з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09 лютого 2007 року у справі №25/492-06-13057 (суддя Малярчук І.А.) ТОВ „МСС „Тідісі-Дальнобой” відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини сторін регулюються положеннями п.п.1,2 ст.22, ч.1 ст.623, ч.1 ст.951 ЦК України, якими визначено підстави відшкодування збитків, завданих поклажедавцю неналежним виконанням договору зберігання. Втім, позивач обґрунтував заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за невиконання зобов’язань які виникли з договору зберігання відповідно до ст.ст.509,525,526,530 ЦК України, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення даних заявлених позовних вимог. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що до судових витрат відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, які не є сторонами у справі, а отже не зацікавлені в результаті її розгляду.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і стягнути з відповідача борг в сумі 7603,20 грн. та всі судові витрати покласти на відповідача, з посиланням при цьому на невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи.
Згідно доводів позивача суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відсутності в договорі відповідального зберігання положень щодо відшкодування поклажедавцю вартості втраченої продукції, а також мотивував відмову в задоволені позивних вимог тим, що в ході розгляду справи позивач обґрунтовував свої позовні вимоги іншими положеннями ЦК України, які не співпадають з правовою позицією суду.
Ухвалою від 03.04.2007р. апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги на 24.04.2007р. позивача з метою витребування необхідних для розгляду справи документів.
На виконання вимог ухвали суду позивач надіслав до суду витребувані документи, але у судове засідання не з’явився. Виходячи з того, що позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі позивача у судовому засіданні.
Відповідач також про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, тому апеляційна скарга розглянута за його відсутністю у судовому засіданні.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 01.09.2005р. між позивачем (Власник) і відповідачем (Зберігач) укладений договір відповідального зберігання №024/2005 в/з, предметом якого є пневматичні шини для вантажного автотранспорту (продукція), які передаються позивачу відповідачу на відповідальне зберігання.
У п.2.1. цього договору встановлено, що продукція передається на склад відповідача по акту прийому-передачі, а відповідно до умов п.2.2. договору, з моменту передачі продукції відповідач несе ризик випадкової загибелі продукції на повну фінансову відповідальність за схоронність та ідентифікацію продукції –відповідно до цін позивача, дійсним на дату завдання збитків (псування, втрати) продукції.
Згідно з умовами п.7.1. договору, він діє до 31.12.2005р. і вважається автоматично пролонгованим на період в 3 (три) місяці, якщо сторони за 14 банківських днів до моменту припинення його дії не мають наміру розірвати цей договір.
Також відповідно до умов п.3.4.2. договору, відповідач зобов’язаний в доведений термін повернути товар позивачу за першою його вимогою, а згідно з умовами п.5.3. договору, у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини відповідача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість.
На виконання умов укладеного з відповідачем договору, позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання шини для вантажного автотранспорту загальною вартістю 7603,20 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі №1 від 01.09.2005р., який підписаний, як позивачем, так і відповідачем.
Також матеріали справи свідчать, що 06.06.2006р. відповідач одержав вимогу позивача №1 від 29.05.2006р. про стягнення боргу на суму 7603,20 грн. В цій вимозі позивач просить відповідача в термін до 05.06.2006р. повернути передану на зберігання продукцію в належному стані або за неможливістю такого повернення сплатити позивачу вартість продукції в сумі 7603,20 грн. (а.с.7-9).
Відповіді на свою вимогу позивач не одержав, а згідно з наявним у матеріалах справи інвентаризаційним актом №1 від 09.06.2006р., в результаті проведеної інвентаризації виявлено, що товарно-матеріальні цінності, які передані на склад відповідача по акту прийому-передачі №1 від 01.09.2005р. відсутні.
Цей акт складений і підписаний відповідачем у справі, а з боку позивача - комісією підрозділу „Юг”, який створений на підставі наказу позивача „Про створення підрозділу „Юг” від 02.01.2005р. №1.
Отже, обставини справи свідчать, що відповідач у справі втратив товар, який прийнятий ним на відповідальне зберігання на підставі укладеного з позивачем договору відповідального зберігання №024/2005 в/з від 01.09.2005р., а тому на має можливості повернути цей товар позивачу.
Між тим, умовами п. 5.3. укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини відповідача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість.
Такі умови укладеного між сторонами договору кореспондується з вимогами п.1 ч.1 ст.951 ЦК України, згідно з якою, збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що обов’язок відповідача відшкодувати позивачу повну вартість переданого на зберігання товару у випадку його втрати випливає із умов укладеного між сторонами договору зберігання, який відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, а відтак, обґрунтування позивачем заявлених позовних вимог посиланням на ст.ст. 509,525,526,530 ЦК України є правомірним.
Таким чином висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості переданого на зберігання товару в сумі 7603, 20 грн. не відповідає обставинам справи, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для його скасування і прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог ТОВ „МСС „Тідісі-Дальнобой” в цій частині.
Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з прибуттям представника позивача до господарського суду Одеської області, оскільки виходячи з аналізу відповідних процесуальних норм ГПК України можливо дійти висновку, що до судових витрат відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, які не є сторонами у справі, а отже не зацікавлені в результаті її розгляду.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України державне мито, що сплачене позивачем за розгляд позову та апеляційної скарги, а також витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МСС „Тідісі-Дальнобой” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 09 лютого 2007 року у справі №25/492-06-13057 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з СПД-фізичної особи ОСОБА_2 7603, 20 грн.
3.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „МСС „Тідісі-Дальнобой” задовольнити частково.
Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ФАБ „Південний” м. Одеси, МФО 328964, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МСС „Тідісі-Дальнобой” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності,24, р/р 26006038586671 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33212540) 7603,20 грн. боргу, 98,64 грн. державного мита, 114,12грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
4. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 09 лютого 2007 року у справі №25/492-06-13057 залишити без змін.
5. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ФАБ „Південний” м. Одеси, МФО 328964, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МСС „Тідісі-Дальнобой” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності,24, р/р 26006038586671 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33212540) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 49,32 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.О. Журавльов
Судді В.М. Тофан
М.В. Михайлов